Святий покровитель — це приклад, а також частина нашої ідентичності, він заступається за нас. Святий покровитель може займати дуже скромне, але конкретне місце в житті кожного християнина. Є багато способів пізнати його краще і встановити з ним справді дружні стосунки.
Наші святі покровителі — ближче до нас, ніж нам здається. Вони не якісь там недоступні гіганти віри, навпаки. Жак Ґотьє, поет і теолог, пропонує кілька порад і причин, задля яких варто зацікавитися нашими святими заступниками і встановити з ними справжні стосунки.
Чи потрібно цікавитися своїм святим покровителем?
Слово «патрон» (покровитель), походить від латинського «pater» і зазвичай означає святого чи святу, які чувають над нами, як батько чи мати. Тому — так, варто зацікавитися своїм святим покровителем, якого з любов’ю вибрали для нас батьки, оскільки ім’я — це не щось нейтральне, воно визначає нас як особистість. Коли ми чуємо своє ім’я, то відчуваємо, що живемо.
Ми не даємо дитині перше-ліпше ім’я. Охрещений «в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа» (Мт 28,19) християнин отримує своє ім’я в Церкві. Це нове народження в Бозі. Християнські сім’ї вибирають для дитини ім’я святого покровителя, який має стати для дитини опікуном, прикладом для наслідування, підтримкою і заступником. Насамперед ми маємо наслідувати його любов до Бога та ближніх.
У певному сенсі, це він нас вибрав, щоб тягнути нас угору, до Бога любові, який знає нас на ім’я. Ім’я від хрещення може також бути вираженням певної таємниці християнської віри, як, наприклад, Паскаль (з французької — пасхальний, великодній) або Ноель (з французької — Різдво); чи навіть чесноти, як Констанція (з французької — постійність) або Клементина (з французької — добродушна, ласкава). Для людини, яка таким ім’ям названа, це заклик ще більше жити цією таємницею або чеснотою, яка стосується Христа — «первістка з мертвих».
Як підтримувати дружні стосунки зі святим покровителем?
Важливо читати записи, які він залишив, або його біографію, вивчати значення імені, щоби зрозуміти, яка його і наша місія. Ми підтримуємо цю дружбу, призиваючи ім’я святого. Саме це ми робимо під час Літанії після визнання віри під час хрещення або під час євхаристійної молитви на Святій Месі, коли призивають святого покровителя парафії.
Також ми підтримуємо дружбу зі своїм покровителем, вибираючи його як свого опікуна і заступника перед Богом. Він разом з ангелом-хранителем стає знаком Божої присутності біля нас. Він супроводжує нас на часом крутих життєвих дорогах. Ця дружба також розвиватиметься, якщо придбаємо образ або носитимемо медальйон, який його представляє і через приклад життя святого нагадує нам, що ніщо не може відділити нас від любові Бога.
Облаштовуючи молитовний куточок удома або в кімнаті дитини, можна помістити в ньому образки всіх ваших покровителів. Проте ніщо так не оживляє дружбу з нашим покровителем, як молитва за його заступництвом, коли ми перебуваємо у сопричасті з тим, хто допомагає нам долати різні життєві перешкоди. Але — увага — його заступництво не має нічого спільного з магією! Воно походить із довіри та любові й заохочує нас неустанно повертатися до Христа.
Коли ми дбаємо про дружні стосунки зі своїм покровителем, це оживляє нашу надію. Ми не самотні в нашій вірі в Бога. Добре знати, що люди, схожі на нас, уже з Богом і супроводжують нас тут, на землі, ведуть нас до Христа. Ми в одній сім’ї. Вони — наші друзі, родичі, а не недоступні супергерої. Святий настоятель з Арса, Жан-Марі Віанней, казав: «Я охоче займаюся святими тут, на землі, бо вони зайнялися мною в небі».
Звідки походить значення святих у Церкві?
Ця «хмара свідків» (Євр 12,1) — плід універсальної святості Церкви, яка, своєю чергою, є відбитком святості Бога. Святі показують святість Церкви, присутньої в усьому світі. Ми зустрічаємося з ними тут, на землі: в країні, яку вони полюбили; містечку, яке зветься їхнім ім’ям; на дорозі, якою вони ходили; у паломництві, яке зібрало інших друзів; у професії, якій вони патронують; у хворобі, коли ми їх кличемо; в день їхнього свята.
І якщо йдеться про святих покровителів, то маємо багатий вибір: чудотворців і цілителів, єпископів і проповідників, осідлих і мандрівних, мучеників і місіонерів, хворих і здорових, неписьменних і освічених, молодих і старих, художників і візіонерів, містиків і милосердних, відомих і невідомих, священиків і мирян, клаузурових і апостольських, монахів і подружжя… Яка ж буде радість у небі, коли ми знайдемо і впізнаємо там наших друзів — святих!
фінансово.
Щиро дякуємо!
