Щоб мати в собі життя вищого ґатунку

Роздуми над Божим словом на урочистість Пресвятих Тіла і Крові Христа, рік А

Таїнство Святого Причастя в Літургії Божої Служби ми називаємо великою тайною віри. Хай би скільки разів ми намагалися пояснити чи збагнути Таїнство Тіла і Крові Ісуса Христа, ця тайна завжди перевищуватиме наше людське розуміння, залишаючи простір для надприродної віри.

У сьогоднішньому Євангелії описано, як юдеї стали сперечатися між собою, кажучи: «Як це може Він дати нам їсти своє тіло?» Всі сім таїнств, які отримала Христова Церква, чинять нас учасниками Божого життя, обдаровуючи вірних необхідною благодаттю. Однак таїнство Причастя ще досі викликає багато запитань і дискусій.

Ісус прийшов об’явити тайну вічного життя, щоб ми у вірі прийняли цей Божий дар. Сьогодні Христос пояснює мету свого першого пришестя й народження на землі: Я — хліб живий, який зійшов з неба. Отже, Ісус прийшов із неба не тільки для того, щоби стати людиною, але також щоби стати живим хлібом: якщо хто буде їсти цей хліб, житиме вічно. Хліб, який Я дам, — це Моє тіло, яке Я віддам для життя світу!

Звернімо увагу на майбутній час: у Святому Причасті ми будемо їсти хліб, який Ісус дасть. Коли Ісус це пояснював юдеям, Він ще не встановив таїнство живого хліба. Майбутній час вказував на Тайну Вечерю і розп’яття, на поховання й воскресіння Божого Сина. Ісус зовсім не пропонував юдеям те тіло, в якому Він стояв перед ними, навіть якщо у цьому тілі Він міг ходити по воді. В Таїнстві Святого Причастя буде Його живе і прославлене Тіло та Кров після воскресіння з мертвих. Ось чому ми кажемо після здійснення євхаристійної молитви над хлібом і вином: «Проголошуємо смерть твою, Господи Ісусе, сповідуємо Твоє воскресіння і очікуємо Твого пришестя в славі…»

Від споживання Євхаристії залежить вічне життя людини: Хто їсть Моє тіло і п’є Мою кров, той має вічне життя, і Я його воскрешу останнього дня. Істинне життя (не це земне, що минає) залежить від прийняття Тіла і Крові Господа, від сопричастя з Ісусом. Як Мене Отець живий послав, і Я Отцем живу, так і той, хто споживає Мене, житиме Мною. Сам Ісус живе в постійному причасті з Отцем; так само й ми через Ісуса будемо жити в Отці. Це і є вічне життя.

Однак слухачі Ісуса не могли тоді цього зрозуміти. Вони тільки сперечалися між собою: як отой може нам своє тіло дати їсти? Єдина відповідь, яка їм спадала на думку, — це канібалізм. Проте задумаймося: що таке канібалізм? Це споживання людської плоті, але мертвої. Ісус же дає нам хліб живий, плід Його пасхальної тайни, тобто Його страждання, смерті й воскресіння. Його тіло, під видом хліба, — живе і прославлене. Це Він сам. У Святому Причасті ми отримуємо більшу тайну єдності в спільності одного життя з Господом, ніж тайна єдності в подружжі, де також двоє стають одним тілом.

Таке словосполучення — «тіло і кров» — ми зустрічаємо після визнання апостола Петра. Він промовив до Ісуса: Ти — Христос, Бога живого Син. У відповідь Ісус сказав до нього: «Щасливий ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров це тобі відкрили, а Отець мій небесний». Інакше кажучи, Ісус каже до Петра: не від тебе самого і не з твого життя походить це визнання, тільки — це дія і дар мого Отця. Життя повіки, яке ми отримуємо у Святому Причасті, — це життя самого Ісуса, воскреслого у своєму тілі. Тому апостол Павло говорить у другому читанні: Хліб, який ломимо, — хіба не є він спільністю в Христовому тілі? Оскільки є один хліб, то ми, численні, становимо одне тіло, бо всі ми причащаємося одним хлібом (1Кор 10, 16-17).

Отже ми творимо спільноту в Христовому тілі, але також і в Христовій крові: Брати: чаша благословення, яку благословляємо, — хіба не є вона спільністю в Христовій крові? Цю істину було надзвичайно важко прийняти юдеям. Закони Мойсея дозволяли їсти м’ясо тварин, але абсолютно забороняли споживати кров тварин. Тепер же Ісус пропонує одне й друге: до того ж, людське тіло і кров! Для них це здавалося «жорстокою мовою», яку неможливо було слухати.

Варто звернути увагу на мотивацію щодо заборони споживання крові тварин: Тільки м’яса, що в ньому ще життя, себто кров, не їстимете (Бут 9,4). Людина не повинна мати життя тварин у собі, споживаючи їхню кров, тобто життя нижчого ґатунку. Ісус же говорить про своє життя в нас: Істинно, істинно говорю вам: якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі (6,53). Про яке життя ідеться? Йдеться про життя воскреслого Господа: Хто тіло Моє їсть і кров Мою п’є, той живе життям вічним, і Я воскрешу його останнього дня… І Я Отцем живу, так і той, хто споживає Мене, житиме Мною (6,54.57).

Тепер усі віруючі цілком нормально і спокійно сприймають тайну втілення Божого Сина. Ісус Христос прийняв наше людське смертне тіло: І Слово стало тілом і оселилося між нами (Йн 1,14). Ми до цього звикли, але істина про втілення — вкрай незрозуміла і надзвичайно дивовижна. Подумаймо уважно: наш Господь Ісус Христос, Божий Образ і відблиск Істоти Отця, зроджений, не сотворений, після свого втілення мав таке саме тіло і таку саму кров, як і всі люди. Тобто Божий Син, друга особа Пресвятої Трійці, став справжньою людиною, прийнявши наше тіло і кров.

Найбільша подія в історії людства і взагалі всього діла творіння — Тайна Втілення Єдинородного Божого Сина — вже більше нікого не шокує, не дивує та сприймається без заперечень. Але тоді чому з таким опором ми зустрічаємо тайну Євхаристії? Господь, який прийняв наше тіло і кров, щоб жити як людина, тепер просить нас про те саме: прийняти Його тіло і кров під видом хліба і вина, щоб жити як Він — Воскреслий Божий Син. Цю істину виразив автор Послання до євреїв: А що діти стали спільниками тіла та крові, то й Він став учасником їхнім, — тобто учасником тіла і крові, — щоб смертю знищити того, хто має владу смерті, цебто диявола (2,14). Як Ісус став в усьому подібним до нас при втіленні, так і ми стаємо подібні до Нього у Святому Причасті, щоби від смерті перейти до життя: Не так, як батьки ваші манну їли й померли, а хто споживатиме цей хліб, буде жити вічно! (Йн 6,58). Хто буде споживати Мене, житиме через Мене (в.57).

Нехай буде прославлене Пресвяте Таїнство Євхаристії — істинне тіло і кров Господа нашого Ісуса Христа!