Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 6 липня
Нікому злом за зло не віддавайте. Це і є перемога. Адже воїн більш вдало здобуває перемогу не тоді, коли піддає себе ударам суперника, а коли ставить себе в таку позицію, що суперник змушений витрачати силу в повітрі. Так він не тільки сам ухиляється від ударів, а й виснажує всю силу суперника.
Так само буває і з ображеними. Зі свого боку, коли ти завдаєш образи, тоді перемагає тебе не людина, а більш сороміцьке — низька пристрасть, тому що тебе опанував гнів. Коли мовчиш — то переміг, без зусилля отримав трофей, і тисячі людей будуть готові накласти на тебе вінець, усвідомлюючи брехню злослів’я.
Хто заперечує, той своїми запереченнями показує, що зранений, а хто зранюється, той викликає підозру, бо визнає висловлене про нього. Та якщо ти відповіси сміхом, то ним відкинув погане судження про тебе. І якщо бажаєш отримати чіткий доказ справедливості моїх слів, то запитай свого ворога, що для нього болючіше: чи коли, гарячкуючи через образу, відплачуєш йому образою, чи коли смієшся над тим, хто образив? Скоріш за все, ти почуєш останнє. Він не так тішиться з того, що своєю чергою не отримав образи, як пригнічений через те, що не може вивести тебе з рівноваги. Хіба ти не бачив, що ті, які перебувають у стані гніву, незважаючи на удари, стрімко кидаються й, зліші від дикого вепра, намагаються тільки завдавати ран ближньому? Хіба не лише на це одне звертають увагу й за це дбають більше, аніж щоб застерегти себе від болю?
Отож, коли ти забрав у ворога саме те, чого він особливо бажає, — ти забрав у нього все, принизив і показав, що він заслуговує на зневагу, що він дитина, а не чоловік. Та й ти сам, здобувши репутацію людини-мудреця, змусиш інших думати про нього як про ні до чого не придатного звіра. Так ми й будемо чинити в момент нанесення нам побоїв чи коли хочемо завдати удару, і не будемо відплачувати ударом за удар.
Але ти хотів би завдати смертельного удару? Підстав другу щоку тому, хто тебе вдарив, і цим завдаси йому тисячі ран. Ті, які плескають у долоні й дивуються, стануть для нього гіршими від тих, які каменують, раніше від них він осудить і винесе жахливий вирок совісті. Він вступиться геть, засоромлений, мовби засуджений до смертної кари. Якщо ж ти дбаєш і про людську славу, то скоріше отримаєш її завдяки такій поведінці. Узагалі, тих, які зазнають бід, ми трохи шкодуємо. Та коли побачимо людей, які не противляться, а й самі зраджують себе, то не тільки шкодуємо, але й дивуємося їм.
св. Йоан Золотоустий
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856 або через систему LiqPay.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com