Роздуми над Божим Словом на суботу XV Звичайного тижня, рік ІІ
Того часу фарисеї вийшли і вчинили проти Ісуса змову — як Його погубити. Ісус же, довідавшись про це, пішов звідти. За Ним пішло багато людей, і Він оздоровив їх усіх, але застеріг їх, щоб не виявляли Його, аби збулося сказане через пророка Ісаю, який промовляв:
«Ось Мій Слуга, якого Я обрав, Мій Улюблений, якого уподобала душа Моя; Я покладу Духа Мого на Нього, і Він сповіщатиме суд народам. Він не буде перечити, не буде кричати, ніхто не почує на майданах Його голосу. Надламаної тростини Він не доламає і тліючого ґнота не загасить, доки не доведе правосуддя до перемоги. І на Його Ім’я будуть надіятися народи!»
Мт 12, 14–21
Коли людина стикається з небезпекою, то вступає в боротьбу із загрозою — або ж утікає від неї. У сьогоднішньому євангельському читанні Христос дізнається про змову проти себе і …вибирає «втечу»: Він вийшов із синагоги, а потім пішов геть із міста. Чому? Відповідь знаходимо в Євангелії від Йоана: «…не настала бо ще Його година» (Йн 7, 30). Ісус вирішив цього разу уникнути конфронтації та продовжити свою місію. Він проповідує юдеям і язичникам, зцілює хворих (див. Мт 12, 15). Так Господь виявляє велике смирення й терпеливість до своїх гонителів — очевидно сподіваючись і на те, що вони повірять Йому. Тому, пішовши геть, Він виконує слова пророка Ісаї про Слугу Ягве. Варто поміркувати над тим, що вони означають для нас.
«Він не буде перечити, не буде кричати…» (Мт 12, 19; Іс 42, 2). Ісус Христос, безперечно, міг поставити фарисеїв на місце. У Нього було достатньо і сили, й мудрості, щоби перемогти у будь-якій суперечці; проте Він цього не зробив. Адже бачив, що серця супротивників не готові. Тож Ісус вирішив дати їм час. Так і з нами буває: час від часу послання Христа викликає в нас внутрішній спротив, як це було тоді у фарисеїв. І Господь не бореться з нами й не осуджує нас, а терпеливо дає нам час для вивчення Його шляхів, дозволяючи нам іноді навіть змінювати напрямок руху — як це, пам’ятаємо, сталось із блудним сином.
«Надламаної тростини Він не доламає і тліючого ґнота не загасить» (Мт 12, 20; Іс 42, 3). Напевне ж Ісусові не сподобалося неприйняття Його юдейськими вождями, та Він не бажав загострювати конфлікт. Ми також можемо почуватися ображеними, коли Бог вказує на наш гріх. Можливо, сьогодні наша віра так само не горить, а лише тліє. Тому особливо втішає, що Ісус не відкидає нас через це! Єдине, чого Він хоче, — наблизити нас до себе. Він готовий зцілити всі наші рани та зміцнити нашу віру. Сьогодні Той самий Господь, який виявив терпеливість до фарисеїв, очікує і на тебе. Відкрий Йому своє серце.
«Господи Ісусе Христе, зціли мої рани та розпали в мені вогонь віри!»
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу. Яка була на початку, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
