У Бога немає онуків

Роздуми над Божим Словом на XXVI неділю Звичайного періоду, рік А

Один чоловік мав двох синів, — каже Ісус. Тобто у Бога Отця немає онуків. Усі для нього — сини, адже в кожній людині Він бачить образ свого Єдинородного Сина Ісуса Христа. Тому Бог Отець не чинить жодної різниці між людьми. У двох різних людях Він бачить своїх однакових дітей, яких покликав до свого Життя. Від початку світу Творець кличе кожну людину до співпраці у своєму саду, у своєму винограднику.

Голос Отця завжди лагідний та ніжний. Він щодня турботливо звертається до мене й до мого брата: дитино, іди сьогодні працюй у винограднику. Це не розпорядження працедавця: «Йди негайно працювати», а слово близького спонукання до всіх Божих дітей. Бог приходить. Він наближається, а не кричить здалека. Отець говорить інакше: будемо сьогодні, від ранку до вечора, як діти зі своїм отцем, разом за однією працею: І був вечір і був ранок — день перший (Бут 1,5).

Після праці настає денна прохолода, коли віє лагідний вітерець. Тоді спільно з Творцем можна пройтися серед дерев Едемського саду, щоб не тільки працювати, але й відпочивати сьогодні разом. По шести днях надходить повний відпочинок Господнього Дня.

«Сьогодні з Богом» триває завжди. Так каже Ісус: Отець Мій творить аж по сю пору, тож і Я творю. Не може Син нічого робити від себе самого, коли не бачить, що й Отець те саме робить. Бо що той робить, те так само й Син робить (Йн 5, 17.19). Щоб наше «сьогодні» стало насправді Божим днем, потрібно слухати голос Отця і виконувати Його волю разом з Ісусом та братами.

Перед Богом насправді неважливо, чи ти перший, чи ти другий Його син. Зауважмо, що ніхто з синів не був ідеальним! Перший син різко відмовився: Не хочу! Але пізніше, розкаявшись, він виконав волю свого батька. А інший спершу охоче погодився — проте нічого так і не зробив. Тому найважливішим перед Богом виявляється розкаяння та наше навернення: Якщо ви не навернетеся і не станете як діти, не ввійдете в Небесне Царство (Мт 18,3). Ісус зауважує, що митарі та розпусниці відчули потребу навернення і прийшли до праці у виноградник. Тому Він свідчить перед первосвященниками та старшими народу, що вони вас випереджують у Царстві Божім (Мт 21,31).

Шлях до спасіння — це наче біг наввипередки. Найважливіше перед Богом, щоб ми одне одного випереджували до Божого Царства, зовсім не озираючись на інших, дивлячись тільки на Єдинородного Божого Сина: з нетерпінням прямуймо до тієї боротьби, яка перед нами, дивлячись на Проводиря і Вершителя віри, на Ісуса (Євр 12, 1-2).

В Євангелії від Матея маємо кілька місць, де говориться про випередження, — але завжди в пов’язанні з Ісусом Христом. Розглянемо два найбільш характерні уривки.

І ось зоря, що її бачили на сході, випереджувала їх, аж поки не підійшла й не стала зверху, де було дитятко (2,9). Якщо випереджуємо інших у праці для Небесного Царства, ми тим самим показуємо дорогу до Єдинородного Сина, який уповні виконав волю Отця.

Ісус, щоби звершити спасенну волю свого Отця, помер на хресті та воскрес для нашого оправдання. Тому Він постійно нас випереджує до Небесного Царства, щоби вказати мету трудів на землі: А після Мого воскресіння Я випереджу вас у Галілеї (26,32).

У Бога немає онуків. Він бачить тільки покоління найбільш улюблених синів. Для Нього немає перших чи других, адже Ісус Христос — Єдиний, а всі ми — наступні у винограднику Небесного Царства. Тому біжіть притьмом, скажіть Його учням, що Він воскрес із мертвих. Он Він вас випередить у Галілеї, — там ви Його побачите (28,7).