Як Бог перемагає світове зло?

Коментуючи перед молитвою «Ангел Господній» Христове хрещення в Йордані, яким розпочалася прилюдна діяльність Ісуса, Святіший Отець звернув увагу на «велич щоденності» у світлі тридцяти років прихованого життя Спасителя.

Бог не спасає нас згори, силою, а виходить нам назустріч, беручи на Себе наші гріхи. Саме так Бог перемагає зло світу: беручи його на Себе. На цьому наголосив Папа Франциск, коментуючи перед молитвою «Ангел Господній» 10 січня 2021 р. Хрещення Господнє, повідомляє Vatican News.

Велич щоденності

Промовляючи за посередництвом відеотрансляції з робочого кабінету до паломників, які, після зняття строгих карантинних обмежень, нарешті, отримали змогу прибути на площу Святого Петра, чому не завадила дощова погода, а також до всіх, хто єднався з ним за допомогою засобів суспільної комунікації, Святіший Отець, насамперед, звернув увагу на те, що літургія «робить стрибок у приблизно тридцять років», про які ми знаємо лише те, що це був період «прихованого життя», яке Ісус провів у сім’ї, слухаючись батьків, навчаючись і працюючи.

«Вражає, що більшу частину часу на землі Господь провів саме так, живучи щоденним життям, не з’являючись на публіці. Подумаймо лиш, що згідно з Євангеліями були лише три роки проповідей, чуд і інших речей, а всі інші – приховане життя в сім’ї. Це прекрасне послання для нас: воно відкриває нам велич щоденності, важливість у Божих очах кожного жесту та моменту життя, також і найпростішого та прихованого», – сказав він.

Щоби бути з грішниками

І ось, після тридцяти років прихованого життя, починається прилюдна діяльність, і починається вона, як зауважив Папа, з хрещення у Йордані. Але чому Ісус робить це, адже те, що звершував Іван Предтеча, було покаянним актом, знаком бажання навернутися, просячи прощення за гріхи? Ісус не мав потреби в цьому, про що свідчить також спротив Івана. Але Ісус наполягає… То чому Він стає в одну чергу з грішниками? За словами Святішого Отця, для того, аби «зануритися в наш стан».

«У перший день Свого служіння, – пояснив він, – Ісус в такий спосіб пропонує нам свій “програмний документ”. Він каже нам, що не спасає нас згори, верховним рішенням чи силовим актом, декретом, але виходячи нам назустріч і беручи на Себе наші гріхи. Ось як Бог перемагає зло світу: понижуючись і беручи його на Себе. І це також спосіб того, як ми можемо підводити інших: не осуджуючи, не примушуючи щось чинити, але стаючи близькими, спів-теплячи, ділячись Божою любов’ю».

Життя, позначене милосердям

Після цього «співчутливого жесту» Ісус сталася «надзвичайна річ»: небеса відкрилися та об’явилася Пресвята Трійця. Святий Дух зійшов у вигляді голуба, а Отець промовив до Ісуса: «Ти – Син мій улюблений». Бог, за словами Наступника святого Петра, об’являється тоді, коли «являється милосердя», бо воно є «Його обличчям». Стаючи «слугою грішників», Ісус «проголошений Сином», Він понизився над нами – на Нього зійшов Святий Дух. І це стосується також нас, адже «в кожному вчинкові милосердя, який зробимо, об’являється Бог, зупиняючи Свій погляд на світові».

«Але ще перед тим, як ми щось учинимо, наше життя позначене милосердям, яке зійшло на нас», – сказав далі Папа, нагадуючи про святе таїнство Хрещення, в якому ми були спасенні, спасенні «безкорисливо» завдяки «безкорисливому жестові милосердя Бога щодо нас». Але й не охрещені також отримують Боже милосердя, бо Бог «чекає, коли відчиняться двері сердець».

«Нехай же Богородиця, до Якої молимося, допоможе нам оберігати нашу хрещальну ідентичність, тотожність тих, які зазнали милосердя, що лежить в основі віри та життя», – побажав Святіший Отець.