Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 11 травня
Є такі слова і є такі історії, які ми тримаємо в серці. Слова, до яких повертаємося час від часу, повторюємо, майже хочемо почути їхній звук знов і знов. Наприклад, слова Ісуса, якими сьогодні починається уривок з Євангелія від Івана. Це слова ночі, проведеної разом із Никодимом. Бережи їх у своєму серці, з тою впевненістю, з якою вони звучать: Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним. Взяти хоча б слово світ. Бог так полюбив світ. Але світ — це не глобус. Світ це ти, цей дім чи та хижа. Це дороги мого міста, оця стеблинка трави, жінка чи чоловік, якого любиш або тобі важко її/його любити. Пандемія, діти… так ми можемо продовжувати нескінченно. І до кожного з цих образів долучи слова: Бог так тебе полюбив. Так тебе любить.
Прекрасно чути чиїсь слова: Я люблю цей світ, я дивлюся далі, поза себе, бачу інших. Це не до красного слівця — це від широти серця. Так, не зможеш досягнути кожного, маєш власні обмеження. Та й саме життя іноді створює дистанцію — не зможеш торкнутися всього. Але мати все у своїх думках і почуттях — так. Ти своїми думками, своїм серцем, своєю душею можеш обійняти світ. Божа любов до світу, велика любов, перебуває не тільки в його створенні. Вона пішла далі.
Є в ній щось нечуване: Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав. Це максимум, більше просто не існує. І, зауваж, дав Його не як звинувачення. Щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним. Він Його дав, тому що переймається життям, нашим життям. Він прийшов задля життя. Не для умертвлень, а щоби ми розширили легені та почали дихати життям. Щоби ми перемогли свої підозри про Його відстороненість, Бог хотів, щоби Його любов до нашого життя легко читалася в очах Його Сина. В Його житті та Його смерті: неописанний став тілесним, отримав руки, щоби доторкнутися наших життів.
У цьому Синові Бог торкався та брав на рамена життя. Написано ж: щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним. Дві короткі зауваги.
Життя вічне не є відсиланням лише до потойбічного життя. Ісус почав роздавати життя на цій землі. Це життя одного дня повністю розквітне по той бік. По-друге, згадка, що Ісус дає життя тим, хто в Нього вірить. Звісно ж, це не означає тих, хто формально промовляє визнання віри, ані тих, хто свідомо чи несвідомо вірить у те саме, що й Він, за що Він віддав життя. Можна на словах вірити, зовсім не вірити чи вірити інакше. Але насправді важливим є те, що про твою віру скажуть твої діла, твоє життя. Воскресіння — це бажати вічного життя, яке лише Бог може дати. Тобто бажати Його безмежної любові до кожного з нас.
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»!
▪️Новий номер картки ПриватБанк: 5169 3305 2243 6531 (Чобіт Ольга Іванівна)
▪️Для власників картки Монобанк: https://send.monobank.ua/jar/7CJJ5U5JwP
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
