Питання: Чи буде гріхом використання нецензурної лексики? І чи гріх мовчати в компанії, де це — звичайна річ? Чи не буде це непослухом проти заповіді про братерське напоумлення?
Відповідає Vatican News:
Нецензурні слова завжди мають відтінок приниження та презирства. А якщо вони стосуються людини або її дій, то це — образа. Коли нецензурну лайку використовують упереміш зі звичайними словами в повсякденній мові, вона свідчить про психологічну та вербальну фіксацію на деяких аспектах фізіології — що, безумовно, не робить мову піднесеною і не свідчить про те, що людська особа вища за свої матеріальні аспекти. Так людина нехтує своїм трансцендентним виміром. «З повноти бо серця уста промовляють», — каже Господь у Євангелії від Матея (Мт 12,34). Мова, приправлена вульгарними висловами, показує всім навколо, чим наповнені наші думки. Тому непристойність, вульгарність виходить із вуст тих, у кого ними наповнене серце. Нецензурна лайка в устах того, хто вірить у Христа, означає, що він не черпає сказане з животворного джерела, яким є Ісус Христос.
Апостол Павло каже: «Розпуста й усяка нечистота та захланність щоб і не згадувалися між вами, як це й личить святим. Так само безсоромність чи балачки безглузді й порожні жарти, — воно бо непристойне…» (Еф 5,3). Зазвичай лихослів’я — це гріх повсякденний, або легкий. Воно ображає Бога, бо принижує деякі аспекти людської природи, створеної Богом і необхідної для життя людини. Тому нецензурна лексика не повинна лунати з вуст християнина.
Але як поводитися в компанії, де нецензурна лексика та лайка — звична справа? Тут треба діяти розважливо, що виключає гріх. Нагадаємо, що в католицькому моральному богослов’ї заповіді поділяються на позитивні й негативні. Позитивні радять ті чи інші дії, негативні — забороняють. Негативні заповіді — обов’язкові завжди, в будь-який момент, незалежно від обставин, наприклад: «Не чини перелюбу». Натомість позитивні заповіді зобов’язують, але не в будь-який момент життя, вони вимагають оцінки обставин і доцільності. Не в усіх випадках недотримання цих заповідей розцінюватиметься як невиконання обов’язку. «А коли брат твій завинить супроти тебе, піди й докори йому віч-на-віч», — каже Ісус Христос у Євангелії від Матея (Мт 18,15). Тут ідеться про позитивну заповідь братнього напоумлення, яке не є обов’язковим у будь-який момент. В описаному випадку, коли ми перебуваємо в компанії, де рясно використовують нецензурну лайку, не завжди буде доцільним зробити зауваження, іноді краще просто не чути вульгарності, а справжнім християнським свідченням буде тоді утримання від такої лексики.
Порівняємо цю ситуацію з іншою, коли ми опиняємося в компанії людей, які не моляться перед їдою. В таких випадках теж можуть бути різні обставини. Наприклад, коли йдеться про наших друзів із парафії, то в такій ситуації буде доцільно запропонувати всім помолитися перед їжею. Якщо ж ми знаємо, що ці люди — невоцерковлені чи навіть ворожі до Церкви, то необхідно поводитися розсудливо, щоб уникнути конфліктних чи провокаційних ситуацій. Тоді можна непомітно для інших зробити знак хреста на чолі або на грудях.
фінансово.
Щиро дякуємо!
