«Ти будеш щедрим до всіх». Як дотримуватися лицарського кодексу в сучасному світі?

Як виглядає сучасний лицар? Щоб відповісти на це гостре питання, варто звернутися до стародавнього лицарського кодексу XII століття.

Кодекс — це правила поведінки для лицарів, які бажали плекати у собі святі чесноти і пробуджувати найшляхетніші почуття. На перший погляд цей кодекс може здатися застарілим та невідповідним сучасності. Але чи це так насправді? 

Отець Ґійом Сурі-Лавернь поділився своїми роздумами над наступною заповіддю лицаря: «Ти повинен бути щедрим і вільно ділитися з усіма».

Ті, хто хочуть бути схожими на сучасних лицарів, повинні мати за ідеал не менше, ніж святість. Такі лицарі з гумором але й з чіткістю пам’ятають: риба, що пливе за течією річки — це мертва риба.

Читайте також: «Ти захищатимеш Церкву». Як дотримуватися лицарського кодексу в сучасному світі?

Вони добре знають, що одна з видатних рис нашого покоління — це відданість світу цьому, смертельна постава, яка призводить до того, що ми підкоряємося більшості, не наважуючись свідчити Христа і Його Євангеліє, живемо у суспільстві як хамелеони і самовдоволено борсаємося у мутних водах поверхневості.

Люди з великим серцем і люди справжнього лицарського складу не терплять у своєму житті нічого, що не робить їх «великими душами». Перед лицем політичних піруетів, всебічного опортунізму та розрахунків, які щодня аж до нудоти показують у ЗМІ, вони можуть запропонувати лише свої щедрі та послужливі серця для того, щоби змінити світ та обернути хід історії. Зміцнені своїм хрещенням, вони, за словами католицького письменника Жоржа Бернаноса, «знають, що найвищий ресурс у справах Божих — це жертва посвячених Йому душ».

Читайте також: «Будеш вести війну без перемир’я та милосердя». Як дотримуватися лицарського кодексу в сучасному світі?

Щоб покласти край безплідній ідеологічній спіралі тих, хто вважає, ніби говорити — це те саме, що й діяти, сучасні лицарі пишаються тим, що насправді віддають свої життя іншим. Вони не добрі та щедрі «духом»; вони втілюють ці чесноти просто і конкретно, з будь-якими ресурсами, великими чи малими. Для них жертвувати своє життя іншим — це не питання теоретичного характеру, а сама суть їхнього щоденного існування. Вони жертвують свої життя, допомагаючи іншим власними засобами, «марнуючи час» для Бога у молитві; вони віддають свої життя чоловікові або дружині, єдиній людині, обраній серед усіх. Йдучи за Ісусом, вони прагнуть любити цю людину до кінця, добре знаючи, що давати — це більша радість, ніж отримувати. 

Їхні молитви можна узагальнити цією молитвою, яку приписують святому Ігнатію:

Господи, навчи мене бути щедрим, 

Навчи служити Тобі так, як Ти на те заслуговуєш: 

давати, а не рахувати; 

боротися й ран не рахувати; 

трудитись, а не спочинку шукати; 

працювати, не очікуючи нагороди іншої, 

аніж відчуття того, 

що виконую Твою святу волю.

У своєму вияві найбільш вільної щедрості, вони наслідують святих, які робили більше, ніж говорили. Свята Тереза з Лізьє підсумувала своє — і їхнє — існування такими словами: «Любити — це віддавати все і віддавати себе».

Переклад CREDO за: Артур Герлін, о. Ґійом Сурі-Лавернь, Aleteia

Фото: Sean Tbear