Літургійні читання на 20 травня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Спогад про явління на небі, у святому місті Єрусалимі, знамени чесного Хреста
Муч. Акакія

Апостол
Ді 15, 35-41

35 Павло ж і Варнава жили в Ан­ті­­о­хії, навчаючи та разом з багатьма іншими благовістячи Господнє Сло­во.
36 А через декілька днів Павло ска­зав Варнаві: Ходімо знову, відвідай­мо братів у всіх містах, де ми про­по­відували Господнє Слово, щоби по­бачити, як поживають. 37 Варнава забажав узяти зі со­бою і Йоана, прозваного Марком, 38 а Павло вважав за краще не бра­­ти того, хто покинув їх у Пам­фи­лії і не пішов разом з ними на пра­­цю. 39 І постала незгода, так що розі­йшлися вони один з одним. Варна­ва, взявши Марка, відплив до Кіпру, 40 а Павло, переданий братами бла­годаті Божій, вибравши Силу, пішов.
41 І проходив він Сирією та Ки­лі­кією, зміцнюючи Церкви.

Євангеліє
Йо 10, 27-38

27 [як Я вам сказав]. Мої вівці слу­хаються Мого голосу, і Я знаю їх, і во­ни йдуть за Мною, 28 і Я даю їм вічне життя, і вони не загинуть повік, і ніхто не забере їх з Моїх рук. 29 Мій Отець, який дав їх Мені, є більший від усіх, і ніхто не може забрати [їх] з руки [Мого] Отця. 30 Я і Отець — Ми одне!
31 І знову юдеї взялися за каміння, щоб Його каменувати. 32 Ісус відповів їм: Багато добрих діл показав Я вам від [Мого] Отця. За яке з цих діл хочете Мене каме­нувати? 33 Відповіли Йому юдеї, [кажу­чи]: Не за добрі діла каменуємо Те­бе, але за богозневагу, за те, що Ти, бу­дучи людиною, робиш себе Богом! 34 Ісус відповів їм: Хіба не на­пи­сано у вашому законі: Я сказав: ви боги? 35 Якщо богами назвав Він тих, до кого було слово Боже, — а Писання не може бути порушене, — 36 то про Того, кого Отець освя­тив і послав у світ, ви кажете, що Він зневажає Бога, бо Я сказав: Я Бо­жий Син?37 Якщо Я не роблю діл Мого Отця, то не вірте Мені; 38 якщо ж Я роблю, то хоч не ві­ри­­те Мені, — вірте ділам, щоб ви зро­­зуміли й пізнали, що Отець у Ме­ні, а Я — в Отці.

Спогад:

Апостол
1 Кор 1, 18 – 2, 2

18 Тому шо слово про хрест є безум­ством для тих, хто гине, а для нас, які спасаємося, це — Божа сила. 19 Адже написано: Знищу мудрість премудрих, а розум розумних від­кину!
20 Де мудрий? Де грамотний? Де вчений віку цього? Хіба мудрість [цього] світу Бог не обернув на бе­зум­ство? 21 Оскільки світ своєю мудрістю так і не зрозумів Бога в Його Божій пре­мудрості, то Бог забажав спасти тих, хто вірить, безумством про­по­віді. 22 Бо юдеї вимагають чудес, а гре­ки шукають мудрості. 23 Ми ж проповідуємо розп’ятого Христа: для юдеїв — це спокуса, а для греків — безумство. 24 А саме для покликаних — і юде­­їв, і греків — Христа, Божу силу й Божу премудрість. 25 Адже «немудре» Боже є розум­ні­шим від людського, і «немічне» Боже є сильнішим від людського.
26 Гляньте, брати, на ваше покли­кання: небагато мудрих тілом, не­ба­гато сильних, небагато шляхетних. 27 Але Бог вибрав немудре світу, щоби засоромити премудрих, і Бог вибрав немічне світу, щоби засоро­ми­­ти сильних; 28 Бог вибрав понижене у світі, погорджене і неіснуюче, щоби по­зба­­вити сили існу­юче, 29 щоби жодне тіло не хвалилося перед Богом. 30 Від Нього ж і ви є в Христі Ісу­сі, який став для нас мудрістю від Бога, праведністю, освяченням і ви­куп­ленням, 31 щоби збулося написане: Хто хва­­­­литься, нехай хвалиться Господом!

1 І я, брати, коли прийшов до вас, не прийшов звіщати вам Божу та­ємницю вишуканими словами й мудрістю, 2 бо я вважав за правильне не зна­­­ти серед вас нічого, крім Ісуса Хри­ста, і то розп’ятого.

Євангеліє
Йо 19, 6-11. 13-20. 25-28. 30-35

6 Коли Його побачили первосвя­щеники й слуги, то закричали, гука­ю­чи: Розіпни, розіпни Його! Каже їм Пилат: Візьміть і розіпніть Його ви, бо я не знаходжу в Ньому провини. 7 Юдеї відповіли йому: Ми маємо За­кон, і за Законом Він повинен помер­­ти, бо видає себе за Божого Си­на!
8 Коли Пилат почув ці слова, то ще більше злякався. 9 Ще раз зайшов у преторій і ка­же Ісусові: Звідки Ти? Ісус не дав йо­му відповіді. 10 Каже Йому Пилат: Чому до ме­не не говориш? Хіба не знаєш, що маю владу Тебе відпустити і маю вла­ду розіп’яти Тебе? 11 Ісус йому відповів: Не мав би ти жодної влади наді Мною, якби не була вона тобі дана з висоти. Тому той, хто Мене видав тобі, має біль­ший гріх.
13 Почувши це слово, Пилат вивів Ісуса у двір, сів на місце судді, що зветься літостротон, — єврейською мовою: гаввата. 14 Була ж п’ятниця перед Пас­хою, близько шостої години. Він каже юдеям: Ось ваш Цар! 15 Тоді вони зчинили галас: Візьми, візьми та розіпни Його! Пилат їх запитує: Вашого Царя розіп’яти? Та первосвященики відповіли: Ми не має­мо царя, крім кесаря! 16 І тоді він видав Його їм на роз­п’яття. Ісуса взяли [й повели].
17 Несучи свій хрест, Він вийшов на місце, яке називається Череповище, — єврейською мовою: Голгофа, 18 де розіп’яли Його, і з Ним двох інших: з одного та з другого боку, а Ісу­са — посередині. 19 Пилат зробив напис і помістив на хресті. Було написано: Ісус На­за­рянин, Цар юдеїв! 20 Цей напис читало багато юдеїв, тому що місце, де розіп’яли Ісуса, було по­­близу міста, напи­са­но ж було по-єв­рейськи, по-грецьки і по-латинськи.
25 Біля Ісусового хреста стояли Його мати, сестра Його матері, Ма­рія Клеопова і Марія Магдалина. 26 Побачивши матір і учня, який стояв поряд і якого любив, Ісус про­мовив до [своєї] матері: Жінко, ось твій син! 27 Потім звернувся до учня: Ось твоя мати! І відтоді взяв її учень до себе.
28 Після цього, знаючи, що все вже завершилося, каже Ісус, аби збулося Писання: Прагну!
30 Спробувавши оцту, Ісус ска­зав: Звершилося! І схиливши го­ло­ву, віддав духа.
31 Оскільки була п’ятниця, то юдеї, щоб не залишилися на хресті тіла в суботу, тому що був великий день ті­єї суботи, просили Пилата, аби перебили їхні голінки й забрали. 32 Тож воїни прийшли і перебили голінки першому й другому, роз­п’ятому з Ним. 33 Підійшовши до Ісуса, поба­чи­ли, що Він уже помер, і не стали перебивати Йому голінок. 34 Але один з воїнів списом про­колов Йому бік, і тут же витекли кров та вода.
35 А той, хто бачив, засвідчив, — і правдиве його свідчення. Він знає, що каже правду, щоб і ви повірили.

Біблійні роздуми