Флоренція — це місце непересічної великодньої традиції, пов’язаної з колісницею, яка вибухає, і прольотом ракети, що має символізувати Святого Духа.
Це традиційне видовище щороку приваблює тисячі людей з усього світу. Його корені сягають далекого минулого — часу Хрестових походів. Але і донині це роблять у кожний Великдень, завдяки ревним серцям флорентійців.
Одним із найбільш видовищних моментів, пов’язаних зі святкуваннями Великодня, є «Scoppio del carro» (вибух колісниці) на головному майдані — П’яцца дель Дуомо. Герой цієї традиції — релікт із минулого, донині уживаний під час урочистого відтворення давніх подій.
За легендою, під час Першого хрестового походу, в 1099 році, шляхетний флорентійський капітан Пацціно Де Пацці першим піднявся на мур Єрусалима і першим підніс над містом прапор хрестоносців. На визнання своєї відваги капітан отримав у подарунок кілька кременів із Гробу Господнього, які привіз до Флоренції і які там зберігалися в його сім’ї, аж до часу вигнання Де Пацці з міста членами родини Медичі.
Ця цінна пам’ятка, що має характер реліквії, була пізніше перенесена до храму Святих Апостолів — де зберігається і донині. Кремені й надалі використовують для запалювання святого вогню в день Великої Суботи; потім вогонь у процесії переносять до катедри (Дуомо — «Собор», коротке слово для позначення головного храму міста. У Флоренції це собор Санта Марія дель Фіоре). Процесію супроводжує ескорт лицарів Ордену Гробу Господнього, яких легко впізнати за єрусалимським хрестом на лівому плечі білої пелерини.
Натомість у неділю вранці відбувається процесія з запрягом, званим «brindellone»; його тягнуть білі воли. Колісниця рухається вулицями міста, за нею ідуть флорентійці, вбрані в одяг минулих епох. Мета процесії — майдан перед катедрою. Воза встановлюють посередині між катедрою і баптистерієм. У наші часи за станом возу наглядає Джамп’єтро Бернардіні, який пильнує його вже 40 років. Вік цієї споруди — близько 500 років.
Усередині катедри від суботньої Літургії світла вже палає «святий вогонь», викресаний з історичних кременів. Його використовують, щоб підпалити ґніт у конструкції, що стоїть у центрі головної нави храму. Ґніт підпалює ракету в формі голуба (що вочевидь має символізувати Святого Духа), яка по тонкій линві дістається повозу, встановленого на площі.
У момент зіткнення з возом ракета запускає встановлені там петарди, так що запряг вибухає, випускаючи стовпи і шлейфи вогню і диму.
Є також інша легенда щодо флорентійського лицаря-хрестоносця. Вона стверджує, що звали його Раньєро і що він, першим піднявши стяг хрестоносців над Єрусалимом, був нагороджений не кремінцями, а живим вогнем, запаленим від свічки при гробі Ісуса. Саме з цим Раньєро пов’язаний відомий образ лицаря, який везе вогонь зі Святої Землі і, щоби вберегти свічку від вітру, їде спиною вперед, не зважаючи на насмішки люду. За цією легендою, Раньєро майже довіз світло до вівтаря Дуомо, але пташка з тих, що жили під куполом, пролітаючи, черкнула крилом і загасила світильник. Лицар уже був готовий впасти у відчай, коли побачив, що той птах загорівся і впав просто на вівтар. Від нього й запалили вівтарні свічки, а на знак пам’яті про цю подію ракета, яка запалює «вибуховий повіз», має форму голуба.
Флорентійці вважають, що точність «польоту» голуба є важливим знаком для їхнього міста. Якби щось сталося і голуб не долетів би до «вибухового» возу, це було би сприйняте як поганий знак. Востаннє таке було 1966 року. І справді, того року у Флоренції була страшенна повінь, яка фактично спустошила місто.
Ще однією цікавинкою флорентійського фольклору є «grulli». Це чоловіки, які ведуть волів, що тягнуть запряг на П’яцца дель Дуомо. Їхнє сонне і незрозуміле буття робить їх гумористичним елементом цієї феєрії.
фінансово.
Щиро дякуємо!
