Проповідь о. Миколи Мишовського на суботу ХІІ Звичайного тижня, рік І (РКЦ).
«Коли Ісус увійшов у Капернаум, приступив до Нього сотник, благаючи Його словами: “Господи, слуга мій лежить дома розслаблений і мучиться тяжко”. Ісус каже до нього: “Я прийду й оздоровлю його”. Тоді сотник у відповідь мовив: “Господи, я недостойний, щоб Ти ввійшов під мою покрівлю, але скажи лише слово і слуга мій видужає. Бо і я теж підвладний чоловік, маю вояків під собою, і кажу цьому: „Іди”, — і йде, а тому: „Ходи”, — і приходить; і слузі моєму: „Зроби це”, — і він робить”. Почувши це Ісус, здивувався і сказав тим, що за Ним ішли: “Істинно кажу вам: Ні в кого в Ізрáїлі Я не знайшов такої віри. Кажу вам, що багато прийде зо сходу й заходу, і засядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім, а сини царства будуть викинуті геть у темряву кромішню, де буде плач і скрегіт зубів”. І сказав Ісус сотникові: “Йди, хай тобі станеться за твоєю вірою!” І видужав слуга тієї ж години. А як Ісус прийшов до Петра в хату, то побачив його тещу, що лежала в гарячці. Він доторкнувсь до її руки, і полишила її гарячка; а вона встала й услугувала Йому. І як настав вечір, принесли до Нього багато біснуватих, і Він словом вигнав духів і зцілив усіх недужих, щоб збулося сказане пророком Ісаєю: “Він узяв наші недуги й поніс наші хвороби”».
Літургійні читання — тут.
фінансово.
Щиро дякуємо!
