Святий Дамазій І керував човном Петра у ті часи, коли гоніння на Церкву і мученицькі смерті християн за віру вже відійшли у минуле, але пам’ять про них була ще зовсім свіжою.
Дамазій народився у родині священника Антонія, який служив у храмі святого Лаврентія, одного з ранньохристиянських мучеників. Певний час він — як і сам святий Лаврентій — служив дияконом при вівтарі цього храму. Цікаво, що матір святого Дамазія теж звали Лаврентією — ці маленькі збіги немов вказували на особливу опіку диякона-мученика над майбутнім Папою.
Дамазія І, чий понтифікат тривав понад 18 років, знають передусім завдяки його боротьбі з аріанством — єрессю, що роздирала тогочасну Церкву, сіючи розколи і колотнечу, — а також завдяки його вагомому внеску в остаточне повалення язичницького культу, проголошення християнства єдиною релігією Римської імперії і укладання біблійного канону. Він також прославився тим, що звелів святому Єроніму, який був його особистим секретарем, зробити повний і якнайточніший переклад Святого Письма латинською мовою (оскільки на той час світом гуляло багато різних перекладів, що містили купу неточностей і помилок): так з’явилася на світ знаменита «Вульгата».
Та крім цих й інших заслуг і чеснот святому Дамазію була притаманна ще одна видатна риса: зворушлива любов до мучеників, на крові яких протягом попередніх століть постав і міцнішав фундамент Римської Церкви.
Свою любов Папа довів не тільки словом, а й ділом: він звелів відбудувати та відновити занедбані катакомби, святині і поховання мучеників; сам же, маючи поетичний талант, писав про них поезії і складав епітафії для їхніх гробниць, прагнучи якнайточніше зберегти для світу історії життя і мучеництва святих. Ці епітафії були висічені на мармурі спеціально винайденим для такої мети шрифтом, що отримав назву «філокальського», за іменем Фурія Діонісія Філокала, його винахідника і друга Дамазія; або ж «дамазійського», за іменем самого Папи.
В епітафії на могилі святих Петра і Марцелліна, вбитих у 304 році за часів гонінь Діоклетіана, Дамазій зазначає, що дізнався подробиці їхньої смерті ще у юності, особисто розпитавши їхнього ката. Він, ймовірно, також знав свідків мучеництва святих Йоана і Павла, Севастіана і Агнеси — в останньому рядку складеної для неї епітафії, що добре збереглася до наших часів, Папа просить «славну мученицю бути прихильною до молитов Дамазія».
Крім відбудови християнських катакомб, Дамазій займався упорядкуванням і розвитком культу мучеників як такого — зокрема, святого апостола Петра, — протиставляючи його язичницькому пантеону і підкреслюючи нерозривний зв’язок Церкви з Петром. Для цього він доклав великих зусиль, щоби зробити християнські катакомби доступними для паломників. Він також будував і нові святині — наприклад, на місці свого дому Дамазій звелів побудувати храм, освячений на честь святого Лаврентія, нині відомий як базиліка Сан-Лоренцо-ін-Дамазо.
Кажуть, що Папа Дамазій і сам мріяв бути похованим у катакомбах, разом із мучениками, однак не наважився скласти такий заповіт, бо вважав, що присутність такої негідної особи, як він, осквернить це величне і святе місце. Ще за життя він склав собі скромну епітафію, яку хотів бачити на своєму надгробку:
«Той, хто, йдучи по морю, міг заспокоїти гіркі хвилі, і хто дає життя вмираючим насінинам землі; Той, хто зміг розв’язати смертні кайдани смерті і після триденного мороку повернув у верхній світ брата своєї сестри Марти; Той, я вірю, змусить Дамазія воскреснути з пороху».
Завдяки його зусиллям зі збереження безцінного спадку ранньої Церкви Папу Дамазія І сьогодні вшановують як покровителя археологів. День його спомину — 11 грудня.
фінансово.
Щиро дякуємо!
