Реколекції для Папи: «Приготуйте шляхи Господні»

У своїй першій адвентовій проповіді Проповідник Папського дому зосередився на кількох аспектах, пов’язаних з місією Йоана Хрестителя та його прикладу для Церкви.

15 грудня 2023 р. в залі Павла VI кардинал Раньєро Канталамесса, Проповідник Папського дому, виголосив у присутності Папи та інших працівників Римської курії першу проповідь з нагоди Адвенту. Цьогорічна тема приготування Святішого Отця та його співробітників до Різдва звучить так: «Приготуйте шляхи Господні. Назустріч Різдву з Предтечою і Матір’ю Христовою» — повідомляє Vatican News.

У першій науці проповідник зосередився на постаті св. Йоана Хрестителя, розкриваючи особливості його морального та пророчого вимірів у взаємозв’язку з особою Христа.

Новизна Христової проповіді

Кардинал Канталамесса звернув увагу на відмінності між проповіддю Хрестителя та проповіддю Ісуса щодо сенсу Закону і Божого Царства (пор. Лк 16,16). Він застеріг від спрощеного протиставлення Закону і Євангелія (пор. Лк 16,17), оскільки Євангеліє не скасовує Божі заповіді, а відкриває новий спосіб їх дотримання.

«Новим є порядок між заповіддю і даром, тобто між законом і благодаттю. В основі проповіді Хрестителя лежить твердження: “Покайтеся, і так до вас прийде Царство Боже!”; в основі проповіді Ісуса лежить твердження: “Покайтеся, бо Царство Боже прийшло до вас”. Це не просто хронологічна різниця, як між “до” і “після”; це також аксіологічна різниця, тобто ціннісна. То не зберігання заповідей уможливлює прихід Царства Божого, а навпаки: прихід Божого Царства уможливлює дотримання заповідей», — зауважив проповідник. Понад порядком Божих заповідей, серед яких перша найбільша — любов до Бога та ближнього, стоїть порядок дару: «Ми любимо, бо Він перший полюбив нас» (1 Йн 4,19).

Інша відмінність полягає в новизні Христа щодо ставлення до т. зв. «грішників». «Ісус не чекає, поки грішники змінять своє життя, щоби прийняти їх; Він приймає їх, і це спонукає грішників змінити своє життя. Усі чотири Євангелія — синоптичні та від Йоана — одностайні в цьому. Ісус не чекає, поки самарянка наведе лад у своєму особистому житті, перш ніж заговорити з нею і навіть просить її дати Йому пити. Але тим самим Він змінює серце жінки, яка стає євангелізаторкою серед мешканців свого краю. Те саме відбувається і з Закхеєм, і з митарем Матеєм, і з безіменною грішницею, яка цілує Йому ноги в домі Симона, і з перелюбницею», —зазначив проповідник. Ми неспроможні зробити з цих прикладів абсолютний стандарт; однак Церква не може ігнорувати стиль Ісуса, щоб опинитися не на боці Йоана Хрестителя, а на боці Христа.

Прийняття грішників

Говорячи про приклад Христа, кардинал Канталамесса сказав: Ісус засуджував гріх нескінченно більше, ніж найсуворіші моралісти, — але в Євангелії Він запропонував новий засіб: не відштовхування, а прийняття. «У Євангеліях зміна життя не є умовою наближення до Ісуса, але вона повинна бути результатом (або принаймні наміром) після наближення до Нього. Бо Боже милосердя безумовне, але не залишається без наслідків!»

Виходячи з цього прикладу, Мати Церква може навчитися цього наставлення від сучасних батьків та матерів, чиї діти, не зважаючи на їхні добрі поради й добрий приклад християнського життя, стають на шлях, відмінний від їхнього власного, руйнуючи себе наркотиками, сексуальними зловживаннями тощо. «Можливо, саме тому батьки зачиняють перед ними двері та виганяють із дому? Все, що вони можуть зробити, — це поважати їхній вибір, як Бог поважає його перед ними, і продовжувати їх любити». За словами проповідника, ця драматична ситуація в суспільстві знаходить своє відображення і в Церкві, що покликана вибирати між моделлю Хрестителя і моделлю Ісуса: «між тим, щоб надати перевагу закону — або Його благодаті й милосердю».

Йоан Хреститель — «більше ніж пророк»

«Пророки сповіщали про майбутнє спасіння. Але Йоан Хреститель не провіщає про майбутнє спасіння: він вказує на те спасіння, яке вже присутнє в сьогоденні. В якому сенсі тоді його можна назвати пророком? Ісая, Єремія, Єзекиїл допомагали людям подолати і перетнути бар’єр часу; Хреститель допомагає людям перетнути ще товстіший бар’єр суперечливої зовнішності. Чи міг бути довгоочікуваний Месія, про якого сповіщали пророки, обіцяний у псалмах, тим чоловіком із такою невиразною зовнішністю?» На думку проповідника, людям легко повірити у щось грандіозне чи божественне, коли це передбачено в невизначеному майбутньому. Натомість складніше повірити, що це відбувається вже тут і зараз. «У людини відразу виникає спокуса сказати: “І це все? Хіба з Назарета може вийти щось добре?” Це скандал Божого смирення, яке проявляється “під суперечливою зовнішністю”, щоби збити з пантелику людську гордість і “бажання влади”», — зауважив проповідник. Саме тому завдання Йоана Хрестителя «вимагало пророчої відваги, більшої, ніж в Ісаї»; так ми розуміємо велич Предтечі й те, чому він названий «більшим за пророка».

Вказати людству на присутність Христа

Говорячи про те, чого вчить нас Хреститель як пророк, кардинал Канталамесса виокремив започаткування ним християнського пророцтва. Воно полягає не в тому, щоби сповіщати про майбутнє спасіння, а в тому, «щоб виявити приховану присутність, присутність Христа у світі та в історії», а також «щоб зірвати завісу з очей людей».

Проповідник запропонував роздумати на виразом Ісуса: «Син чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру?» (Лк 18,8). На його думку, ці слова стосуються не тільки кінця світу, але і Його пришестя у силі Святого Духа (пор. Рим 1,4), оскільки Христос сьогодні перебуває між нами у світі. «Незважаючи на дві тисячі років Його присутності у світі та на всі історичні свідчення, — чи знаходить Він ще віру на землі, особливо серед так званих “інтелектуалів”? Пророче завдання Церкви буде таким самим, як і в Йоана Хрестителя, аж до кінця світу: виводити кожне покоління з жахливої розсіяності та сліпоти, яка заважає йому розпізнавати й бачити світло світу», — наголосив кардинал Канталамесса.

За часів Хрестителя скандал походив від перебування Ісуса у фізичному тілі, яке, за винятком гріха, не відрізнялося від нашого. Сьогодні ж таким скандалом для інших є Церква — містичне тіло Христа, така схожа на решту людства, не виключаючи навіть гріха. «Подібно до того, як Йоан Хреститель зробив так, що Христа його сучасники впізнавали через смирення тіла, так і сьогодні необхідно зробити так, щоби Він був упізнаваний в убогості Церкви і нашого власного життя», — підкреслив проповідник.

Приклад запалу в євангелізації

Хреститель є нашим учителем запалу в новій євангелізації, яка, за словами святого Йоана Павла ІІ, є новою за запалом, методами і вираженням. «Незважаючи на вбогість його богослов’я, як же йому вдається дати відчути велич і унікальність Христа! Світ і людство постають, із його слів, немовби на лопаті, або на решеті, яке Він, Месія, тримає і потрясає у своїх руках. Перед ним вирішується, хто стоїть, а хто падає, хто є доброю пшеницею, а хто — полова, яку розвіює вітер. За прикладом Хрестителя євангелізатором може бути кожен!» — підкреслив проповідник.

За його словами, ми проповідуємо, як і Хреститель, те саме Євангеліє — у якому, однак, здійснюється зростання у святості насамперед на особистому рівні, але також і на вселенському: мірою того, як Церква розвивається в історії. «Об’явлення — Писання і Передання разом — зростає відповідно до вимог і викликів, які ставить перед ним хід історії. Ісус обіцяв апостолам, що Дух Утішитель наведе їх “на всю правду” (Йн 16,13), але не уточнив, за який час: чи за одне, чи за два покоління, чи, натомість — як усе вказує — доки Церква буде паломницею на землі», — зазначив кардинал Канталамесса.

У західній духовності християнство постає в «негативному» ключі, як вирішення проблеми первородного гріха, а не у «позитивному» — як спрямування більшої уваги на дію Святого Духа. Натомість «знищення гріха виявляється шляхом і умовою для дару Духа, який є кінцевою метою, найвищим даром». За його словами, підвищена увага до дії Святого Духа і Його дарів, що спостерігається з певного часу в усіх християнських Церквах, є конкретним прикладом того, що Святе Письмо зростає разом із тими, хто його читає.