Як не боятися сповіді?

Сором болить. І робить так, що ми закриваємося перед сповіддю. Потрібно собі нагадувати: я йду не до священника, я йду до Ісуса.

Під час молодіжної зустрічі на Лєдніці с. Гаудія Скасс зі Згромадження Божої Матері Милосердя виголосила конференцію про те, як не боятися сповіді. Кожний з нас (або принаймні більшість) переживає сповідь як стрес. Бо що приємного в тому, щоби зізнатися, що зробив щось не те? Ніхто з нас цього не любить, — визнала с. Гаудія. Кожен з нас, підкреслила черниця, «хоче мати ідеальний образ себе — перед самим собою, перед іншими людьми і перед Богом», а під час сповіді треба «визнати, що ти не ідеальний». І це боляче!

І сором завдає болю. І замикає нас на сповідь. Відчуття, що я наробив стільки поганого, — неприємне до такої міри, що робиш усе можливе, аби від нього втекти або щонайменше відкласти на потім. «Ось тільки, коли так утікаєш і відтягуєш час, то це взагалі не допомагає. Тільки стає щоразу гірше», — сказала сестра.

Як не боятися?

Багато людей, визнала черниця, «бояться того, що саме у сповіді їх не приймуть». Невідомо на якого священника натрапиш. Боюся, що цей священник на мене накричить, або відкине мене, або звинуватить, або буде допитуватися про мої гріхи. А я зовсім не хочу влазити в це заново, не хочу розповідати йому про ці гріхи! Я їх соромлюся…

Як дати собі раду в такій ситуації? «Маю для вас кілька порад, — сказала с. Гаудія. — Перша, головна, — така, щоб постійно собі заново повторювати: я йду не до священника, Ісус послуговується священником, я йду до Ісуса. Я йду по відпущення гріхів і по обійми Милосердного Отця».

Черниця зазначила, що «таїнство є таїнством, без огляду на те, що священник скаже», якого повчання вділить. Важливо, щоб ти почув той останній акт розрішення, яке він має міць уділити від імені Бога.

Бог є тим, Хто намастив його долоні. Бог є тим, Хто дав йому священницькі свячення, Хто йому довірився, — отож і ти йому довірся. Таїнство діє без огляду на те, чи священник буде приємний, чи ні. На великих молодіжних зустрічах, таких як Лєдніца, легше йти до сповіді, бо є багато священників, із якими ви особисто не знайомі.

Священники теж навертаються

Багато хто зазнає «посиленого сорому», сповідаючись у знайомих священників, бо «що вони подумають». «Любі, я вам можу сказати, що запитувала своїх знайомих священників, як це переживають вони. Коли вони чують наші зізнання у гріхах, то самі роблять іспит совісті. Вони не раз бувають зворушені тим, що хтось так щиро, відверто і в простоті, каже: я зробив те і те. Їх це зворушує, їх це навертає», — сказала с. Гаудія.

Також черниця зазначила: конфесіонал виготовлений з дерева, бо і хрест — це дерево. Ісус на цьому хресті помер, віддав за тебе життя. Саме на цьому хресті Він зізнається тобі в любові. Твої гріхи змито, знято, забрано. Ісус узяв їх на себе, і Він не та людина, що тобі потім це згадуватиме. Він — той, хто наші провини бере на себе і знищує їх. Йому можна сказати все!

Stacja7