11 серпня 2024 року в храмі Божої Матері Неустанної Допомоги у селі Шибалині Тернопільської області відбулася перша з 1945 року Свята Меса.
Попри дощ, який падав крізь ушкоджений дах храму, віряни зосереджено брали участь у цій першій за часів незалежності Святій Месі та ревно заносили молитви за відновлення храму і припинення війни в Україні.
— Люди звернулися до мене з проханням, що хочуть відновити Службу Божу в своєму храмі, нехай навіть він недобудований, — прокоментував подію для CREDO о.Віталій Буковський, настоятель парафії в Бережанах, куди доїздять на Меси католики з Шибалина. — Самі віряни сказали, що хочуть, щоби правилося Меси в цьому храмі, й хочуть відновити парафію, яка там раніше була. Спільними зусиллями ми будемо це робити.
Храм Пресвятої Богородиці стояв зачинений від завершення ІІ Світової війни, коли більшість парафіян та настоятель були змушені покинути рідні землі. За часів радянської окупації це приміщення перетворили на склад зернових культур. Завдяки цьому споруда вціліла і не була зруйнована остаточно — хоча й сильно занепала.
За період незалежної України костел залишався зачиненим, аж поки мешканці села не звернулися до настоятеля парафії у Бережанах — о. Віталія Буковського, з проханням відновити храм.
Перед першою Святою Месою храм і прилеглу територію спільними зусиллями впорядкували мешканці села та парафіяни з бережанської парафії святих Апостолів Петра і Павла, повідомляє Ірина Бандура для сайту Львівської архідієцезії РКЦ.
— Так, люди самі це зробили, — наголошує о. Віталій. — Громада місцевих католиків налічує приблизно 50-60 осіб, це цілком немаленька спільнота. Вони зібралися, навели своїми силами лад усередині — це була їхня ініціатива. Ми домовилися про день, коли почнемо відправляти Служби у ще неготовому, неремонтованому храмі. Неможливо сказати, як часто і коли відбуватимуться богослужіння в Шибалині. Це залежатиме від погоди — тому що в храмі немає даху. Будемо шукати меценатів на відбудову.
Костел Пресвятої Богородиці в Шибалині збудований у 1926-1928 рр. за кошти Якуба Потоцького та Станіслава Вишневського. Проєкт головного вівтаря розробив Ян Войтович із Перемишля. Навіть зруйнований, храм належить до туристичних атракцій через свій показний зовнішній вигляд, а також завдяки розташуванню — над трасою до Тернополя.