В суботу 16 листопада 2024 року у вінницькому римо-католицькому храмі Святого Духа були рукоположені в диякони четверо семінаристів міжнародної місійної семінарії «Redemptoris Mater» у Вінниці
Це, зокрема, двоє вінничан — тезки з майже однаковими прізвищами: Олександр Дмитришин і Олександр Дмитришен, а також Ерик де Хесус Луна з Мексики та Франсиско Ґерардо Моран Ґодінез зі Сполучених Штатів Америки. Разом із ними прийняв свячення дияконату для Києво-Житомирської дієцезії семінарист «Redemptoris Mater» у Києві вінничанин Сергій Тірпак.
Олександр Дмитришин народився 14 квітня 1996 року у Вінниці. У 2008 році разом із батьками та молодшим братом увійшов до неокатехуменальної спільноти в Могилеві-Подільському, куди родина перебралася невдовзі після його народження. Батьки Олександра, Павло й Ольга, зрозуміли, якою цінністю в їхньому житті є Неокатехуменальна дорога. Отож, коли у 2012‑му втратили можливість продовжувати її в Могилеві-Подільському, то переїхали до Вінниці (чи багато в наш час можна знайти таких прикладів? — зазвичай люди міняють місце проживання заради більшого заробітку або кар’єри). В неокатехуменальній спільноті у Вінниці Олександр розпізнав своє покликання до священницького служіння і вступив до семінарії у 2013 році. Його молодший брат Віталій став семінаристом роком пізніше — 26 жовтня нинішнього року він прийняв дияконське рукоположення в Києві.
Олександр Дмитришен народився 23 березня 1992 року, він — другий із восьми дітей Валерія і Галини Дмитришених. 2006 року увійшов до неокатехуменальної спільноти, де розпізнав своє покликання до пресвітерату. Після школи вступив до Вінницького технічного університету, який закінчив у 2013 році, й цього ж року вступив до семінарії.
Ерик де Хесус Луна народився 1983 року в м. Керетаро, в Мексиці. 2000 року увійшов до неокатехуменальної спільноти. По закінченні школи навчався у виші на хіміка; працював у медичній лабораторії. Розпізнавши покликання до священства, 2012 року вступив до семінарії.
Франсиско Ґерардо Моран Ґодінез народився в м. Гвадалахарі, в західній частині Мексики. Того ж року його сім’я перебралася до Сполучених Штатів і оселилась у штаті Техас. Розпізнавши покликання до пресвітерату, Франсиско залишив навчання в педагогічному виші і 2014 року розпочав приготування священницького служіння в семінарії «Redemptoris Mater».
Сергій Тірпак народився 7 грудня 1998 року у Вінниці. 2010 року увійшов до спільноти Неокатехуменальної Дороги і, як сам стверджує, його прихід до спільноти став для нього одночасно приходом до Церкви. Розпізнавши покликання до пресвітерського служіння у 2017 році, вступив до семінарії.
Обряд рукоположення звершив ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський, який очолив урочисту Святу Месу. Разом із Його Преосвященством співслужили ректор семінарії «Redemptoris Mater» у Вінниці о.Павел Книш, духовний отець семінарії о.Мирослав Цибульський, ректор семінарії «Redemptoris Mater» у Києві о.Роман Грек, настоятель парафії Святого Духа о.Віталій Кащук, настоятель парафії Божої Матері Ангельської бр.Юзеф Хроми OFMCap та численна група священників. В урочистості взяла участь екіпа катехістів-ітінерантів, відповідальних за Неокатехуменальну дорогу в Україні: священник Римської дієцезії о.Раймунд Пупковскі, пані Марія Еухенія Кастільйо та семінарист Мацєй Козачевський. Серед учасників були батьки й родичі дияконів-українців. Щоб розділити радість із сином і дядьком, до Вінниці з далекої Америки приїхали мати і племінниця Франсиско. Були також брати з неокатехуменальних спільнот Києва, Рівного, Житомира і Хмільника.
«Я приємно вражена, — сказала пані Хосефіна Моран, — ставленням до мого сина з боку людей, які його оточують: братів-семінаристів і братіві з неокатехуменальної спільноти. Відчувається, що він для них став справді рідним».
«Це свято, — сказав, вітаючи учасників урочистості о.Павел Книш, — для нашої семінарії дуже важливе. В цій урочистій Євхаристії Господь приходить до нас, щоб дати нам свого Святого Духа, щоби сказати, що Він нас любить, щоб відкрити перед нами Небо. Сьогодні п’ятеро наших братів отримають благодать служіння Богу і людям як диякони. Заохочую вас відкрити серце і побачити ті благодаті, які Бог сьогодні дарує нам, а особливо — нашим братам, що будуть рукоположені».
Розпочинаючи урочисту Месу, єпископ Леон заохотив її учасників пожертвувати Святе Причастя за «молодих орлят», які через декілька років розлетяться по світу, виконуючи заповідь Господа Ісуса Христа «Ідіть по цілому світі й усьому творінню проповідуйте Євангеліє»; а також — постійно молитися за них, щоб вони витривали до кінця і були знаком присутності Ісуса Христа у світі.
«Кожне свячення, — сказав для CREDO Його Преосвященство, — вносить у наше життя велику радість. Ми радіємо, що молоді хлопці чують голос Бога. А щоби почути голос Бога, потрібно спілкуватися з Ним. І ми бачимо, що все те, що є в неокатехуменальних спільнотах — святкування Євхаристії, читання Божого Слова, катехези, — вчить спілкуватися з Господом Богом. І тоді людина відкриває для Бога серце і душу. А це дуже важливо — навчитись відкриватися для Бога! Тому Церкві потрібні спільноти. Сьогодні Церква, як сказав папа Бенедикт ХVІ, буде жити спільнотами. Тому я радію, що в нашій дієцезії є неокатехуменальні спільноти, є місійна семінарія, і що вони даватимуть добре свідчення про Церкву. Сьогодні це дуже важливо: давати добре свідчення про Церкву, про Бога, про віру, надію і любов. Господь заклав у наше серце цей заряд віри, надії і любові, й ми повинні цим ділитися. Те, що ми отримали від Бога, ми повинні давати іншим. І в цьому нехай Бог благословить нововисвячених дияконів, і Боже благословення нехай завжди їх супроводжує».
Перш ніж було звершено обряд рукоположення, кандидати, представлені єпископу, висловили свою волю прийняти священнослужіння дияконату та склали присягу пошани і послуху єпископу-ординарію та його наступникам. Як завжди під час рукоположень, коли кандидати лежали на підлозі долілиць — цим жестом, знаком упокорення перед Богом, вони просять про Божу благодать, щоб вірно виконувати служіння, яке Церква їм довіряє, — усі зібрані в храмі молилися Літанію до всіх святих. Після покладання єпископом рук на голови та молитви свячення, що є центром обряду рукоположення, нових дияконів одягнули в літургійні шати, а єпископ Леон вручав кожному книгу Євангелія.
«Як не радіти, — сказав для CREDO о. Раймунд Пупковскі, — коли ми можемо переживати такі важливі події, які підтверджують, що Бог не залишає свою Церкву, пробуджуючи нові покликання служителів святого народу Божого! Здається чимось чудесним, що серед п’ятьох нововисвячених дияконів є брати з трьох різних країн: з України, Мексики, США. Це показує, що Церква є католицькою, тобто — вселенською, і носить у своєму серці турботу про весь світ. Адже семінарії ‘Redemptoris Mater’, які приготували цих дияконів, — це дієцезіяльні місійні семінарії, які готують пресвітерів як для служіння в помісній Церкві, так і для того, щоб розіслати їх на місію по всьому світу».
По звершенні Євхаристії Франсиско Ґерардо від імені нововисвячених дияконів подякував єпископові Леону за все, що владика робив для них, і що був їм добрим прикладом; катехістам, відповідальним за Неокатехуменальну Дорогу в Україні; ректорам і священникам-форматорам обох семінарій за їхнє воістину батьківське піклування; і батькам — за те, що дали життя й виховали у вірі.
«Дякую Богу, — сказав батько Олександра Дмитришена пан Валерій, — що допровадив мого сина до цього етапу. Сподіваюсь і за те молюсь, щоб допровадив до наступного — пресвітерських свячень».
Перед тим, як уділити благословення, владика Леон, посилаючись на слова Господа Ісуса Христа: «Сумувати будуть коли заберуть у них Сина Чоловічого», — сказав, що потрібно навчитися радіти тому, що Христос є посеред нас. Цю радість можна побачити в неокатехуменальних спільнотах, які, за його словами, «дають приклад живого Євангелія». Владика закликав присутніх молитися за нові покликання до священства, а потім — це вже стало традицію під час рукоположень в Кам’янець-Подільській дієцезії — вручив батькам нововисвячених ікони, а матерям — розарії.
«Сьогоднішнє свято, як і життя цих семінаристів, що стали дияконами, — сказав для CREDO отець-ректор Павел Книш, — прекрасно відкриває нам, як Бог дає свого Духа, як Бог допомагає, як Бог із людської слабкості може виводити великі речі. І те, що вони стали дияконами, що зможуть виконувати це служіння, — це також благодать Божа. Молімося за них, щоб у майбутньому вони могли стати святими та смиренними священниками».
Фото: Вагнер Луїс Ґонсалвес
фінансово.
Щиро дякуємо!
