Весь минулий тиждень католики України згадували єпископа Броніслава Бернацького, що відійшов по вічну нагороду 12 листопада 2024 року, і прощалися з ним богослужіннями та спогадами.
Відповідно до розпорядку жалобних богослужінь, труна з тілом померлого прибула 15 листопада до Одеси, де в суботу 16 листопада о 10:00 жалобну Святу Месу відслужив нинішній єпископ-ординарій Одеського-Сімферопольської дієцезії Станіслав Широкорадюк. Тієї ж суботи похоронний кортеж прибув до храму св.Анни в м.Барі на Вінниччині, де тіло єпископа залишалося для прощання з багаторічним пастирем Поділля до понеділка 18 листопада. У неділю 17 листопада єпископ Леон Дубравський, ординарій Кам’янець-Подільський, відслужив о 15:00 Святу Месу для парафіян Бара та околиць, а вчора, в понеділок 18 листопада, також о 15:00, в Годину милосердя, єпископ Леон відслужив Месу в Мурафі, у храмі Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, куди тіло єпископа Броніслава прибуло для останнього прощання. Згідно з його заповітом, єпископ Бернацький буде похований у рідній Мурафі.
Сьогодні, у вівторок 19 листопада, через тиждень після смерті єпископа Броніслава у лікарні Вінниці, об 11:00 розпочалася жалобна Свята Меса, яку очолив Апостольський нунцій в Україні архієпископ Вісвальдас Кульбокас.
Лист і благословення від Папи
На початку жалобних урочистостей канцлер Кам’янець-Подільської дієцезії о.Павло Басистий зачитав листа від імені Святішого Отця Франциска.
Лист надісланий на ім’я нинішнього ординарія Одесько-Сімферопольської дієцезії, єпископа Станіслава Широкорадюка. Його Святість Папа Франциск, зазначає лист, повідомлений про смерть єпископа Броніслава Бернацького — багаторічного пастиря католиків в Україні та першого єпископа Одесько-Сімферопольської дієцезії, бажає виразити свою батьківську близькість його рідним та близьким.
Святіший Отець дякує за служіння, яке єпископ Броніслав ніс у церковній спільноті. Він став батьком і вчителем для багатьох священників і провадив вірних до спасіння, натхнений своїм єпископським девізом: «Через Марію до Ісуса», — відзначає лист за підписом Папи Франциска.
Доручаючи душу померлого заступництву папи Климента, Святіший Отець уділяє своє Апостольське благословення учасникам похоронного богослужіння та всьому вірному люду дієцезії. До його слів долучився Апостольський нунцій в Україні, який висловив «свою високу повагу» і молитовне єднання.
Під час перегринації мощів св. Йоана Боско. Одеса, 2013 рік
Книга життя — дописана
Проповідь на прощальній Месі виголосив архієпископ Мечислав Мокшицький, митрополит Львівський, який свого часу теж очолював Конференцію католицького єпископату України, змінивши єпископа Броніслава на цій посаді. Він не просто звернувся до зібраних зі словами підсумкового погляду на життя і служіння легендарного священника РКЦ в Україні, а поділився також деякими особистими спогадами про зустрічі з єпископом, який проповідував, що Спаситель воскрес і цього не можна заперечити.
Митрополит у проповіді роздумував про невідворотність смерті і про життєвий шлях єпископа Бернацького. Сам Ісус плакав біля гробу Лазаря, тому й ми біля гробу єпископа Броніслава «маємо право плакати, бо від нас відійшов той, хто був опорою нашої Церкви, хто своїм життям дав приклад того, як вірити в Бога і як довіряти Його Провидінню», — вказав архієпископ Мечислав.
Зі смертю владики Броніслава «звужується коло свідків Церкви, переслідуваної в комуністичні часи», відзначив митрополит Львівський. Відходить в історію той, хто приготував фундамент, на якому відбудувалася спільнота Церкви в Україні, коли настали часи свободи.
— Він час не раз підкреслював у розмовах зі мною, що на його очах відбулося чудо перемоги Христа; чудо, в якому він мав можливість брати участь, — сказав архієпископ Мечислав. — Давайте сьогодні, зібрані біля його труни, запитаємо себе, яке слово він хотів записати в Книгу життя, і Хто може увічнити це слово, викарбувати його, щоб воно протистояло руйнівним силам смерті. Без сумніву, ідеться про слово його віри, його свідчення, яке він промовляв щодня, і його останнє слово надії, яке він промовив на землі, ввіряючи себе в руки Милосердного Бога.
По смерті тільки дві речі мають значення: служіння іншим — і любов. Тому Книга життя має бути написана мовою Бога, тобто служінням ближнім та відданою любов’ю. Це добре знав владика Броніслав. Два роки тому мені випала честь проповідувати під час ювілею його священницьких свячень; я говорив про «триптих священника з Мурафи». Сьогодні цією похоронною проповіддю я хотів би доповнити останню частину цього триптиху, щоб завершити Книгу життя, яке почалося тут, у важкі часи, коли велася запекла боротьба проти Бога і релігії. Рідний дім став для нього першим місцем катехизації, де він навчився віри і молитви; де він навчився читати за молитвою на образочку, що висів при дверях.
Броніслав Бернацький став єпископом дієцезії, де було всього 12 священників, кафедральний храм, який був спортзалом, і не було курії. Не було парафіяльної структури, а отже — вірні, розсіяні по великих територіях, не мали куди прийти по духовну опіку. Але «численні труднощі, які йому довелося долати, не відділили його від Ісуса», — зазначив архієпископ Мечислав.
Він повернувся до Мурафи, в улюблені Подільські землі, щоби звідси піти до Отця і тут дочекатися воскресіння. «Нехай єпископ Броніслав залишиться в нашій пам’яті як опора віри, захисник Церкви і свідок Христа, яким він прожив усе життя, творячи добро, служачи іншим і люблячи всіх», — завершив своє прощальну проповідь митрополит Львівський.
Вічної літургії в Небі!
Свої співчуття надіслали священники, єпископи, представники богопосвяченого життя з Польщі та Білорусі.
— Ми дякували Богові за життя і служіння єпископа Броніслава, — сказав нинішній голова Конференції єпископів РКЦ в Україні єпископ Віталій Скомаровський, ординарій Луцький. — Спільна молитва є вираженням нашої вдячності.
Слова подяки пролунали від Генеральної настоятельки сестер бенедиктинок місіонерок (яких нині в Україні служить близько 40, зокрема — в Барі, Білій Церкві, Білогір’ї, Кам’янці-Подільському, Деребчині, Луцьку, Шагророді, Волочиську, Жмеринці та інших містах). У 1976 році настоятелька бенедиктинок-мініонерок у Польщі, с.Клара Стащак, відвідала у Барі настоятеля парафії, яким був о.Бернацький, — і вони разом стали організовувати нові бенедиктинські Доми. «Ви вже навіки вписані в число наших благодійників», — звернулася до покійного Мати Марцеліна Кусьмєж. «Беріть участь у вічній Літургії Неба!»
Мер Хойни Барбара Равецька згадала, що ця польська місцевість була здавна пов’язана з життям і діяльністю єпископа Броніслава, і в числі перших вони прибули в Україну, коли вибухнула відкрита війна, щоб допомогти людям в Україні, бо від нього також і вони навчилися глибин духовності.
Своє коротке слово подяки і прощання говорили на завершення Меси представники влади, парафії, польської спільноти в Україні, зокрема — Генеральний консул РП у Вінниці Матеуш Натковський. Слова подяки лунали українською і польською мовами навпереміш. «Хочемо, щоб Бог прийняв Вас до Неба, а Ви звідти молилися за нас і допомагали нам», — сказала за всіх молільників мурафська парафіянка.
Бути людиною для людини
Після прощальних слів Апостольський нунцій окадив труну з тілом померлого єпископа і виголосив молитву. Жалобна процесія вирушила з храму під биття дзвонів. У довгій процесії, під спів і дзвони, йшли священники західного та східного обрядів, сестри-черниці, віряни.
Похоронний обряд на цвинтарі очолив ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський. Після Євангельського читання він, зокрема сказав:
— Тут збудуться ті слова, які Ісус колись сказав до Лазаря: «Вийди з гробу!» Колись єпископ Броніслав це почує.
Мене запитують, як мені запам’ятався єпископ Броніслав. Насамперед — як людина. Бог не буде запитувати, яку мантію ти носив, Він запитає: чи ти був людиною для людини?
Єпископ Броніслав пройшов тяжку дорогу. Машина соціалізму і комунізму нищила Церкву, як лиш могла. Але він вистояв. Його силою було те що він щоденно молився Розарій. Щоденно перед Пресвятими Дарами. Зранку вставав і йшов до Ісуса Христа, розмовляв із Ним. Сьогодні він розмовлятиме з Ним у небі.
Сьогодні знову світ нищить Церкву. Не піддаймося! Будьмо вірні Господу, будьмо вірні Церкві! Єпископ Броніслав залишав після себе добре, те, що промовляє до людей: ось у Мурафі, ці Доріжки до Матері Божої. І з цієї труни він теж промовляє. Кажуть: мертві відкривають очі живим. Нехай його смерть теж відкриє нам очі. Дорогу до Церкви, до Бога, до іншої людини. Живімо в мирі, в любові, приходьмо до Бога.
Будуймо своє життя за Заповідях. Якщо на цьому фундаменті збудуємо — будемо мати нагороду. Якщо будемо будувати так, як будують сьогодні, на матеріалізмі, — нічого не залишиться. Він не взяв із собою нічого, що мав у кімнаті. Він узяв з собою тільки душу.
Єпископ Леон поблагословив могилу, в яку поклали труну з тілом померлого єпископа Бернацького. Зібрані на цвинтарі спільно виголосили Символ віри. Під спів старовинного антифону Salve Regina труну опустили до склепу. Після того як було засунуто вхідний камінь, єпископ Дубравський почав молитву Коронки до Божого Милосердя, до якої долучилися всі зібрані біля могили єпископа Бернацького. Прощання завершилося молитвою «Ангел Господній».
Фото: РКЦ в Україні
фінансово.
Щиро дякуємо!
