«Твій чоловік не був католиком, коли ви почали зустрічатися, але після знайомства з тобою він ним став. Як тобі це вдалося?» — запитала подруга.
Якусь мить я вагалася. Подругу справді цікавила відповідь, оскільки вона сподівалася на навернення свого нареченого. Але я відчувала, що моя відповідь їй не сподобається.
«Чесно кажучи, я нічого не робила. Потрібно просто довірити цю справу Богові», — сказала я. Бог звертається безпосередньо до кожного людського серця, і мій досвід показує, що намагання нав’язати комусь іншому ці стосунки часто призводять до зворотного результату.
«Коли ми почали зустрічатися, я вирішила, що не говоритиму про релігію, якщо він не торкнеться цієї теми або не спитає мене про це. Я не хотіла, щоб він відчував тиск. Натомість я робила ось що: таємно молилася і постилася за його навернення, вірячи, що Бог це зробить», — пояснила я.
І Він зробив. Бог поставив на шляху потрібних людей, обставини, книжки і розмови, які змусили мого тодішнього нареченого навернутися у католицизм після всього кількох розмов про віру, яка є центром мого існування.
Нещодавно, читаючи «Сповідь» святого Августина, я пригадала цю розмову. Його мати, свята Моніка, так сильно молилася про його навернення, що стала покровителькою батьків норовливих дітей. Більшість реакцій святої Моніки на свавільну поведінку сина і чоловіка нагадала мені мої власні поради подрузі, хоча, звісно, про досконалість її відповідей я можу лише мріяти.
1.Розважливе мовчання
Свята Моніка радила іншим жінкам бути «терплячими, мовчазними і молитовними» перед лицем невірства, м’яко нагадуючи їм, що мовчання часто потребує більше сил, ніж розмова. Принаймні одна жінка залишила письмове свідчення, що свята Моніка своїм прикладом навчила її тримати язика за зубами.
Вона також багато говорила зі своїм сином про Бога; стосунки між матір’ю та сином відрізняються від стосунків між подружжям або закоханими. Тож природно, що як мати, вона вважала своїм обов’язком навчати сина.
Протягом 30 з лишком років, які минули до його навернення, свята Моніка знайшла багато нагод поговорити зі святим Августином про Бога, дотримуючись розважливої мудрості. Згодом Августин говорив, що у його буремні роки Бог не мовчав, а промовляв до нього через його матір: «Чиї ж то були слова, як не Твої, що їх Ти наспівував мені у вуха через мою матір, твою вірну слугу?»
2.Витривалість у молитві
Неустанні молитви святої Моніки за свого сина, що віддалився від Бога, стали справжньою легендою. У своїй «Сповіді» Августин пише, що вона була «сильна силою духовної святості і палко молилася» за його спасіння, плачучи за ним «більше, ніж матері, що оплакують своїх померлих дітей».
Її постійні молитви за нього спонукали святого Амвросія пророчо сказати їй: «Не може бути, щоб син таких сліз загинув».
3.Безумовна любов
Свята Моніка вірно любила свого сина протягом усього його непростого шляху. Він писав: «Я не можу достатньою мірою описати її любов до мене, ані те, як вона страждала за мене духом, відчуваючи набагато гостріший біль, ніж коли народжувала мене тілом».
Зрештою, Августина змінили не слова Моніки чи її здатність до філософствування. Його змінили її любов,молитва і те, що вона завжди була поруч, готова допомогти, коли нарешті настане його час.
Розсудливість — включно з розумінням, коли краще говорити, а коли мовчати; постійна молитва; вірна любов — насправді, це важко практикувати, чи не так? Але якщо ми зможемо «копнути глибше» і попросити Бога про допомогу, це змінить все як для нас самих, так і для наших близьких.
фінансово.
Щиро дякуємо!
