Головний доповідач Синоду представив 3‑й модуль Робочого документа. Він присвячений «перспективі шляхів, які підтримують і живлять у конкретних умовах динамізм стосунків».
Добрі стосунки між учасниками асамблеї, від відвертості до довіри, підкреслив кардинал Жан-Клод Оллеріш, це також приклад взаємного піклування і вони корисні для Церкви. Про хід синодальних праць розповідає Vatican News.
«Піклування й послідовність» — ось ключові слова, з якими учасники Синоду запрошені розглянути тему розділу «Шляхи». Він включений як «Модуль 3» Робочого документа, і працю над ним синодальна асамблея розпочала пополудні 10 жовтня 2024 року. Представляючи цю частину обговорень, Головний доповідач Асамблеї зазначив: тема охоплює «перспективу шляхів, що підтримують і живлять динамізм стосунків у конкретності», продовжуючи те, що розглядалося в другій частині Instrumentum laboris. Кардинал Оллеріш підкреслив, що «багатство мережі стосунків, які становлять Церкву», є водночас «потужним і крихким», а тому потребує дбайливого ставлення.
Що умертвляє стосунки?
Без піклування, на думку кардинала, стосунки «в’януть» і «стають токсичними». Отже, потрібно запитати себе: «За допомогою яких інструментів ми можемо підтримувати і живити тканину стосунків, якої потребують люди і спільноти? Що може зробити їх сильнішими», а що натомість «умертвляє і гасить стосунки»?
Взаємини, які «справедливо є об’єктом нашого споглядання і молитви» як багатство, що «просвітлює наш розум і зігріває наші серця», — це ті «стосунки, які допомагають нам зростати».
Але стосунки проявляються «в конкретних, щоденних практиках», які повинні «відповідати тому, що ми стверджуємо, інакше люди слухатимуть наші слова, але віритимуть нашим учинкам».
Чотири параграфи розділу «Шляхи»
Далі Головний доповідач представив чотири параграфи розділу «Шляхи». Той, що має назву «Цілісна та спільна формація», є відповіддю на сильну потребу у формації, яка виявилася під час синодального процесу. І першою з них «має бути слухання (Божого слова, братів і сестер, контексту, в якому відбувається місія, та голосу Святого Духа)».
Параграф «Церковне розпізнавання для місії» зосереджує увагу на «духовній, богословській та душпастирській глибині автентичного процесу розпізнання, що відрізняє його від будь-якої організаційної чи управлінської техніки або методології».
Третій параграф, «Артикуляція процесів прийняття рішень», розглядає необхідність для «Церкви розвивати партисипативні способи прийняття рішень у круговерті діалогу між усіма членами Божого люду та з повагою до різних ролей», особливо тих, хто здійснює владу в ім’я Господнє. У ньому також детально розглядається цінність консультацій.
Врешті, параграф «Прозорість, підзвітність, оцінка» заохочує сприяти культурним змінам і наверненню поведінки, повертаючись до «практики ранньої Церкви», з усвідомленням, що «регулярна оцінка роботи відповідальних осіб є інструментом для кращого виконання їхньої роботи».
Приклад взаємин між учасниками Асамблеї
Насамкінець, говорячи про стиль стосунків на синодальній асамблеї, кардинал Оллеріш зауважив: «підготовка виступів у групах та на пленарних засіданнях, повага до часу й тем, відверте висловлювання», до якого часто закликає Папа, готовність долати «можливі перешкоди чи страхи та плекання взаємної довіри» — це способи «дбати про стосунки між нами, заради блага всієї Церкви».
фінансово.
Щиро дякуємо!
