12 жовтня 2024 р. у санктуарії Божої Матері Рудківської на Львівщині відбувся щорічний з’їзд Троянд Живого Розарію Львівської архідієцезії.
Традиційно, зустріч розпочалася молитвою Розарію та Євхаристійною процесією до п’яти вівтарів. Після молебню члени троянд Живого Розарію слухали конференцію о.Антонія Вєха, духовного отця семінарії св.Йосифа.
Святу Месу очолив архієпископ Мечислав Мокшицький, митрополит Львівський. У проповіді він наголосив на тому, що Розарій — це скарбниця благодатей і чудес, якщо ним молитися і роздумувати над його таємницями:
— У фатімському посланні Марія говорить про Розарій як про дієву молитву, що приносить мир туди, де люди розпочали війни й самі не можуть їх зупинити. Ці війни можуть мати різний характер — свідками чого є ми самі. Війне не мусять бути лише збройною агресією; дедалі частіше замість зброї в атаку йдуть ідеології, які хочуть знищити світ Божих цінностей.
Тож Розарій, коли його молимося і роздумуємо над його таємницями, формує духовну оборону, рятує грішників від вічного прокляття і допомагає осягнути спасіння. Доказів чудотворної сили Розарію — безліч.(…) Ті, що моляться на вервиці, не загинуть, — адже вона є особливим знаком Божого вподобання і тому боронить перед пеклом та є благословенням у годину смерті. У ситуаціях по‑людськи безнадійних він приносить надію відродження і духовну перемогу. Тож через Розарій можна випросити Боже милосердя, зцілення народів, допомогу в кожному нещасті.
Радію, що я сьогодні разом із вами, які відповідаєте на заклик Богородиці та регулярно молитеся Розарій. Ваша довіра до обітниць Діви Марії є свідченням віри, з якої випливає турбота про спасіння душ. Ваша молитовна активність подібна до турботи людей, які декілька століть тому були духовно задіяні в долю Європи та її релігійне майбутнє. Тоді розарієва молитва стала зброєю перемоги — наприклад, при Лепанто. Свідчить про це напис на каплиці Божої Матері Святого Розарію, збудованій мешканцями Венеції: «Не відвага, не зброя, не полководці, а Марія Святого Розарію дала нам перемогу». Ця подія нагадує нам, що для віруючих немає програних справ. (…)
Під час ІІ Світової війни парафіяни с.Ґарнека поблизу Варшави щоденно упродовж шести років молилися одну частину Розарію. Увесь воєнний час люди збиралися у храмі перед виставленими Пресвятими Дарами і молилися. З цієї парафії, яка налічувала сім тисяч вірян, не загинула на війні жодна людина. Багатьох забрали на фронт, дехто побував у німецькому полоні, декого вивезли в Сибір, — але всі повернулися до своїх сімей. Тож варто йти життям із Розарієм у руці.
На завершення Святої Меси архієпископ Мечислав Мокшицький освятив пам’ятну таблицю, яку встановили парафіяни на знак вдячності світлої пам’яті отцю-каноніку Ґерарду Лірику. Цей пастир доклав чимало зусиль до відновлення храму й довгі роки плідно служив місцевій парафіяльній спільноті й Самбірському деканатові.
Архідієцезіяльний з’їзд Троянд Живого Розарію завершився концертом гурту семінаристів Вищої духовної семінарії св.Йосифа. Вони прибули на запрошення хранителя санктуарію, щоб розповісти про свій шлях розпізнання покликань, просити про молитву й духовну підтримку у членів Троянд, а також заохотити юнаків прислухатися, щоби зрозуміти, до чого Бог кличе кожного з них.
Нагадаємо, що традицію зустрічей Троянд Живого Розарію в санктуарії Божої Матері Рудківської започаткував свого часу кардинал Мар’ян Яворський. А сам релігійний рух, який має назву «Живий Розарій», — це міжнародна спільнота, яку заснувала блаженна Поліна-Марія Жаріко. Живий Розарій затвердив у 1832 році папа Григорій XVI. Його покровителька — римська мучениця св.Філомена. Участь у Живому Розарії полягає в приналежності до групи, званої Трояндою («розою»). Кожний учасник Троянди протягом місяця молиться одну з таємниць Розарію. Після того, як св.Йоан Павло ІІ вніс зміни до Розарію, одна Троянда налічує 20 осіб, а не 15, як раніше.
фінансово.
Щиро дякуємо!
