З блаженним Яковом Стрепою, Покровителем Львівської архідієцезії, якого вшановують сьогодні, 21 жовтня, пов’язане досить незвичайне богослужіння.
Воно називається «молебень митри» блаженного Якова. Традиція каже, що після цієї молитви можуть зникнути мігрень і головні болі.
Про цей молебень забули на багато десятиліть. Після Другої світової війни його звершували у Польщі всього кілька разів. Зокрема, 2019 року його служили у краківських францисканців.
Забутий молебень
Певно, ми й надалі би про нього не знали — якби не захоплення отця Рафала Антощука OFMConv, який уже 27 років вивчає особу блаженного Якова. З огляду на війни, закриття монастирів та різні історичні негаразди цей цілитель «випав з уваги» поляків — тим паче, що найбільше його знали у Львові, який уже давно поза межами Польщі. А у Львові, своєю чергою, культ блаженного не міг належно розвиватися через атеїстичний комунізм.
Завдяки отцю Антощуку постала чудова літанія, складена з двох старих молитов, а передусім — розкрито беатифікаційні документи, що зберігаються в архівах Ватикану.
Звідки його захоплення архієпископом? Отець Рафал пояснює:
«Коли я був постулантом, мені було дуже шкода його. Блаженний Яків Стрепа — співпокровитель нашої Провінції, разом зі св.Антонієм, якого знають усі… А про Якова мало говориться. Ми молилися до нього — але без глибоких роздумів. Його історію ніхто не досліджував, тож я ним зацікавився. З часом різні люди стали надсилати мені його біографії; колекція поповнювалася. Зараз я готую про нього кандидатську з мистецтвознавства».
Як можна було забути про монаха-францисканця, який по смерті з’являвся в небі під час битв, викликаючи паніку в лавах ворога? Він дарував землякам перемогу. Як свідчать записи, так було під час війни Сигізмунда Старого проти татар і в ході Віденської відсічі.
Також, за переказами, він об’явився гусарам Яна ІІІ Собеського, які згодом на знак подяки носили медальйон із його зображенням. 1527 року він об’явився над частиною Львова, охопленого вогнем. Від пожежі вціліла лише ця невелика частина міста.
То хто такий був Яків Стрепа?
Довірена людина влади і скромний євангелізатор
Народився він 1340 року в шляхетській родині гербу Стремено (Strzemię, таким було його пізнє прізвисько). Його батьки перебралися з Краківської архідієцезії до Володимира на Русі, де Якуб вступив до францисканців. У віці 35 років він став настоятелем Товариства братів-прочан заради Христа — воно об’єднувало жебручі ордени францисканців і домініканців, які займалися місіонерством.
Блаженний Яків євангелізував Червону Русь, Волинь, Поділля та Валахію (або Волощину, дунайське князівство, нині — землі Румунії; латиною ще звалася Cumania). У 1391 році Яків Стрепа став Галицьким архієпископом. Галицько-Львівська архідієцезія існувала переважно на папері — він мав її організувати.
Як сказано на сайті францисканців, «він особисто проводив апостольську та душпастирську діяльність і засновував нові парафії. Сам жив дуже скромно; свій дохід призначав на будівництво храмів та монастирів. Опікувався львівським шпиталем, при якому діяв притулок для безпритульних, хворих і паломників. Користувався довірою св.Королеви Ядвіги і Владислава Ягелла; був їхнім радником. Захищав населення під час воєнних заворушень і татарських набігів».
Архієпископ Стрепа славився великою побожністю до Євхаристії та Пресвятої Діви Марії. Умів дотримуватися рівноваги в своїй побожності. Коли одного разу молився до Марії — «Об’явись мені, Мамо», — то побачив Її з Дитятком на руках і почув слова: «Маєш Матір і Сина». Запровадив звичай поклоніння Пресвятим Дарам — у ті давні часи, в XIV столітті.
Помер блаженний Яків 20 жовтня 1409 року. У заповіті розпорядився продати свій жезл, митру та інші речі. Отримані кошти мали бути призначені на Святі Меси за його душу, для бідних, а також на діла милосердя. Так склалося, що його єпископські шати чомусь не були продані. Спершу вони потрапили до монастиря Святого Хреста у Львові, а після його закриття російською царською владою та всіх переїздів — до францисканців у Кракові. Ось так краківські брати отримали митру блаженного, яку використовують під час «богослужіння митри».
Незвичайний молебень
Як і чому ця побожність виникла — невідомо. Але ще до беатифікації (1790 року) францисканці носили митру архієпископа Якова до хворих, які страждади від головного болю та запаморочень. Брати йшли процесією, одягнені в комжі й стули, а отже —до митри ставились як до реліквії. Благословення митрою належало до сакраменталій. Після беатифікації Якова Стрепи у львівському костелі францисканців сформувався молебень митри.
У Польщі його служили 21 жовтня 2019 року у двох місцях — в Кракові у францисканців та ще у парафії Найсвятішого Спасителя в Лодзькій архідієцезії. Але в цьому другому випадку мощі блаженного Якова помістили у звичайну митру, якою торкалися голів вірних. Цей молебень нагадує «освячення горла» в день св.Власія; зацікавлення ним потроху зростає.
2009 року, з нагоди 600-річчя смерті блаженного Якова Стрепи, на території Південної провінції францисканців та Замойсько-Любачівської дієцезії відбулося паломництво його мощей. Отець Рафал Антощук згадує про чудеса. Говориться, наприклад, що одна жінка була зцілена від безпліддя, а інша — від раку. Хтось роками страждав від жахливої мігрені, а тепер здоровий.
Переклад CREDO за: Катажина Більська, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
