У чому відмінність між Святою Месою та освяченням води і солі? Чому обряду похорон не можна ставити нарівні зі сповіддю, яку людина переживає перед смертю?
Чи нормально те, що ми шукаємо особливу силу в молитві зцілення і не віримо у Живого Христа, який може зцілити у таїнствах сповіді, миропомазання чи Євхаристії?
Поняття
Латинське слово «sacramentum» означає «таїнство». Грецькою це звучить як «містерія». Таїнства-сакраменти — це відчутні й дієві знаки, встановлені Христом та ввірені Церкви, аби вона передавала і примножувала благодать у душі. Таїнства не тільки означають благодать, але і здійснюють її. Саме в цьому сенсі християни бачать особливе, таїнственне діяння Господа.
У нас є чимало різноманітних релігійних (і псевдорелігійних) обрядів. Однак вони непорівнювані з таїнствами.
Таїнства це дія Божої благодаті, яка продовжує в історії діло Спасіння, звершене Ісусом Христом. Можна сказати, що через святі таїнства Син Божий продовжує звершувати у Церкві те, що Він робив дві тисячі років тому. Він і надалі у Таїнстві Хрещення звільняє людей від первородного гріха, відпускає людині гріхи, посилає нам Святого Духа, благословляє на євангелізацію, зцілює наші хвороби, дає нам своє Тіло і Кров, вибирає з-посеред нас Апостолів на служіння — єпископів і священиків. У таїнствах ми містичним чином зустрічаємося з самим Христом, із Його силою і благодаттю. Можна також сказати, що таїнства уділяв і встановив сам Господь, а Церква, отримавши владу від Нього, продовжує Його справу.
В Церкві є сім таїнств: хрещення, миропомазання (конфірмація), Євхаристія, примирення, єлеосвячення, священство, шлюб. Це число не завжди було таким чітким. Віруючі бачили прояви Божественного діяння у різних моментах свого життя, і мало минути трохи часу, щоб усе викристалізувалося. Католицька Церква однозначно й офіційно проголосила віру в сім святих таїнств тільки у ХІІ столітті — під впливом учення Петра Ломбардського.
Термін «сакраменталії» запровадив цей же Петро Ломбардець, і за ХІІ-ХІІІ століття він міцно закріпився у католицькому богослов’ї. Сакраменталії — це священні знамення, через які освячуються різні життєві обставини. Певне Боже діяння, що має деяку подібність до таїнства, ми називаємо сакраменталіями. Вони не мають такого само високого статусу, що й таїнства. Відмінність між таїнствами і сакраменталіями полягає у силі Божого діяння та Його присутності. Таїнства встановив особисто Ісус Христос, а сакраменталії — Церква, і виникли вони не з безпосередньої настанови Божої, а з потреби вірних, що відрізнялися зі століття в століття.
Таїнства провадять нас до єднання з Господом, до стосунків із Ним, до спасіння через смерть і воскресіння Христа. Зовні таїнства і сакраменталії схожі: йдеться про релігійний культ, у якому використовується символіка в матеріальних речах і жестах та конкретні слова. Через сакраменталії Христос також діє, але не такою мірою, як у таїнствах.
Про «кашу в головах»
Якщо ми не зрозуміємо відмінності між таїнствами і сакраменталіями і не повіримо, що таїнства звершує сам Христос, присутній у них, то ми будемо не християнами, які пізнали Живого Бога, а язичниками, що поклоняються каменю, воді, вогню тощо. Насамперед, потрібна віра. Вона дозволяє нам прийняти найголовніше. Коли люди вірять, що освячена вода чи сіль діють більше за Христа у таїнствах хрещення чи Євхаристії, то це говорить про невіру.
Спробуємо розглянути кілька моментів, коли сакраменталії помилково сприймаються як важливіші за таїнства.
Поминальні обряди
Обряд прощання з померлим — це сакраменталія. Багато хто має болісний досвід, коли по смерті близького люди починають перейматися і метушитися. Їх тоді найбільше хвилює, чи запалено свічки, чи покроплено водою могилу, чи стоїть на столі образочок, чи вклали померлому до рук розарій і т.д. А чому нікого з цих турботливих не хвилює, що людина померла без сповіді й за життя не ходила на Месу?
У день спомину Всіх померлих вірних («задушки»), коли запрошують «посвятити могилку», я маю враження, що бавлюся в дитячі ігри. Схоже відчуття наявне і на похоронах. Ти звершуєш якісь ритуали, але ж це дрібниці порівняно з тим, що людина не посповідалася, не приступала до Святого Причастя! Повірте, я зовсім інакше молюся духом і серцем разом із віруючими, які знають, що є головним. Тоді прощання набирає сенсу, оскільки першість уже надана найголовнішому, а тепер виконується наступний крок.
Обряди освячення
Протягом року ми маємо чимало різноманітних освячень і благословень: свічки святого Власія, хліб святої Агати, крейда та Трьох Царів, вода за різних нагод, сіль, квіти, яблука, огірки… Інколи на честь якогось особливого освячення на Месу збирається набагато більше людей, ніж у звичний будень. На Великдень, Різдво чи Вербну неділю чимало людей приходять спеціально «на освячення». Повна нісенітниця! Свята Меса перетворюється на «додаток до освячення». Інколи складається таке враження, що для цих людей Євхаристія трохи навіть зайва. І знову безбожжя! Адже люди вірять, наприклад, у те, що хрестильна вода дає людині більше, ніж присутність на Святій Месі у звичайний будній день.
Благословення предметів
Багато разів випадало чути від людей, як Господь їх захищає, бо вони у гаманці носять образок, на пальці освячений перстень, на шиї хрестик або у машині мають статуетку святого Христофора. Якщо раптом така впевнена людина губить свої освячені речі, в неї починається паніка. Ось тільки дивно, чому в неї немає тривоги, що вона давно не була на сповіді або пропустила Святу Месу? Знову невіра. Знову сакраменталії стали важливіші за таїнства, і часто вони стають для нас ідолами й талісманами.
Екзорцизм і молитва про зцілення
Молитва про звільнення та молитва про духовне зцілення дедалі більше набирають популярності. І слава Богу! Я насправді радий. Але молитва благословення з накладанням рук, молитва про оновлення у Святому Дусі, освячення води, солі, олії, навіть сам екзорцизм — це тільки сакраменталії. Господь діє через них, але якщо немає сповіді й Причастя, то дія цих саркаменталій мізерніє або ж триває недовго.
Якщо ми не розуміємо, що у таїнствах набагато більше Божої благодаті, то ми проминаємо головне. Інколи до мене приходять хворі й просять про молитву. Я, звісно, їх благословляю, але ж існує таїнство єлеопомазання хворих, яке, за логікою та вірою, має принести набагато більше благодаті Божої, не кажучи вже про те, що в ритуалі цього таїнства передбачено жест молитви з покладанням рук.
«За вірою вашою буде вам»
Коли ми розуміємо відмінність між таїнствами і сакраменталіями, то багато що залежить від нашої віри. У Євангелії читаємо, що в Назареті Ісус не міг учинити багатьох чудес через невіру людей у Його божественну силу. Якщо ми, згідно з ученням Католицької Церкви, віримо у сім таїнств, то, відповідно, ми маємо участь у вірі Церкви, отримуємо силу і благодать, яку Ісус передав Церкві, називаючи її своїм Тілом, а себе — її Главою.
Звісно, коли ми віримо в силу освяченої води, Господь діє через неї, але це краплина в морі порівняно з тим, коли ми з усього серця повіримо в особливу присутність Господа у святих таїнствах. Ідеться не про те, що сакраменталії неважливі, а про встановлення належної ієрархії.
Якщо ми повіримо в особливу присутність Господа у святих таїнствах, то й різноманітні освячення матимуть для нас більш плідне значення. У мене в кімнаті лежить хліб св. Агати, свічки-громниці та свячка св. Власія, є також освячена сіль, на дверях — напис С+М+В, а в деякі моменти я не випускаю з рук хреста, над яким провели екзорцизм. Але одночасно я переконаний у великому передуванні Євхаристії і Таїнства Покаяння і Примирення відносно цих речей.
Милиці для невіруючих чи додаткова допомога?
Коли екскурсовод у Святій Землі розповіла нам про чергове особливо значуще місце, де можна вклонитися або торкнутися, я (оскільки таких місць було вже чимало) туди не пішов. Вона це помітила і запитала, чому я не пішов «на поклон». Я відповів, що не маю такої внутрішньої потреби. Екскурсовод усміхнулася й відповіла, що такі місця — це «милиці для невіруючих». Вона не була християнкою, але відповідь мені сподобалася.
Для багатьох людей, які не мають живих стосунків із Господом і не знають, що в житті християнина головне, сакраменталії стають виправданням безбожності. Такі люди не бажають визнавати себе атеїстами. Вони говорять про Бога у своїх серцях, про значимість свят і постів, про всяке інше. Але певна форма релігійності час від час пробуксовує, й вони намагаються виправдатися — ось і хапаються за те, що простіше. Для них сакраменталії стають хоч якимись підпорками. На жаль, такі «милиці» для справжньої віри — ілюзія та обман.
Аби сакраменталії не ставали «милицями для невіруючих», ми маємо цінувати присутність Ісуса у таїнствах. Індійськи й екзорцист-харизматик Руфус Перейра казав, що коли ми не можемо приступити до таїнства сповіді чи Євхаристії, Ісус приходить до нас зі своєю допомогою через освячену воду, сіль, олію, хрест тощо. Мені цей коментар дуже сподобався і запам’ятався, бо йдеться зовсім не про «підпорки». Тут усе на своєму місці.
о. Олександр Жерносєк, katolik.ru
фінансово.
Щиро дякуємо!
