Новопризначений проповідник Папського дому о.Роберто Пазоліні в межах приготування до Різдва ділиться роздумами на неділі Адвенту.
Vatican News пропонує до уваги його думки на Першу неділю.
Період Адвенту — час, коли ми оновлюємо наше очікування на Господа, який вже увійшов в історію, але повернеться, щоб довести її до завершення. Це короткий, але насичений період, у якому чувати, як ми говоримо в ці дні, не означає «нічого не робити, дрімати, десь прилягти», а навпаки: пробудити всю нашу ясність і наш подив перед дійсністю; перед тим, що Бог звершує в цій дійсності. Навіть якщо дійсність, як нагадує нам Євангеліє, часто нас лякає: страшні знамення, скорботи, страхи, війни, землетруси, катаклізми… Євангеліє навіть каже, що всі ми гинемо від страху перед лицем дійсності — і це справді так, із багатьох причин. Але в ці моменти Ісус каже: «Підведіть голови ваші та збагніть, що Я наближаюся, і ваше визволення близьке».
Було б добре мати таку здатність. Як цього досягти? Господь Ісус дає дві основні вказівки. Перша: не обтяжуйте свої серця. У нашому серці є неправильні бажання, те, що змушує нас жити в обтяженому ритмі, бо ми шукаємо в реальності щось, чого там немає. Тож не обтяжувати своє серце означає віднайти належну глибину своїх бажань, зрозуміти, чого ми насправді прагнемо і що нам може запропонувати дійсність.
А далі Ісус каже: «Чувайте, молячись». Замало одразу молитися — потрібно спочатку широко розплющити очі: чувати. Це дуже важлива вказівка, оскільки ми часто молимося, але нічого з нами не відбувається — бо в нас усе ще заплющені очі, тобто ми не маємо погляду довіри і уваги до дійсності. А період Адвенту починається саме так: із того, що ми розплющуємо очі, входимо у своє серце, починаємо молитися.
фінансово.
Щиро дякуємо!
