Отець Лючіо Болдрін, капелан у римській в’язниці Ребіббія, де 26 грудня Папа Франциск відчинить Святі Двері, заохочує не забувати про ув’язнених протягом усього року Ювілею, бо вони особливо потребують «послання надії».
На другий день Різдвяних свят-2024, 26 грудня, Святіший Отець Франциск уже 15‑й раз від початку свого понтифікату відвідає карний заклад. Натомість відкрити Святі Двері Ювілею у в’язниці — це вперше. Для такого богослужіння він вибрав розташовану у східній частині Рима в’язницю Ребіббія, повідомляє Vatican News.
Паломник надії серед засуджених
Через від криттям Святих Дверей та зустріччю з засудженими Святіший Отець власним прикладом покаже, що означає бути паломником надії, тим, хто несе надію зокрема туди де її найтяжче проголошувати. Подібно як у Великий Четвер 2015 року, коли він подався до цього карного закладу, щоб очолити там служіння Меси Вечері Господньої та звершили обряд омивання ніг 12 в’язням, або вже цього року, коли літургію Великого Тридення він розпочав знову в карному закладі. «Засуджені чекають на Папу з радістю, бо відчувають його близькість, у той час як водночас відчувають свою віддаленість і відлученість від суспільства», — сказав о.Лючіо. Священник підкреслив, що «бути серед людей так, як це робить папа Франциск, — відповідає потребам світу, в якому люди один від одного щоразу більше віддалені, попри те, що соцмережі пропонують фальшиве зближення».
Реалії в’язниці
Під час літургії відчинення Святих Дверей присутні будуть не всі ув’язнені — зокрема через те, що їх дуже багато, більше, ніж планована при будівництві кількість осіб. «Перенаселеність це серйозна проблема: у камерах по 9 кв.м розміщено до 9 засуджених, віком від 21 до 85 років, у чиєму розпорядженні — один санвузол», — каже о.Болдрін. Друга проблема — розлука з сім’ями засуджених. «Тиша, яка поступово поглинає їхню долю, подібна до ще одного покарання. До цього додається страх вийти з в’язниці й опинитися в самотності, — що стосується зокрема тих, хто відбуває найдовші строки».
Також священник нагадує про понад 2 тисячі засуджених, які намагалися накласти на себе руки, та про численні самоскалічення, коли рани стають драматичним воланням про допомогу.
На прикладі Ребіббії священник підкреслює, як важливо повертати засудженим надію: наприклад, через можливість професійної освіти або тимчасове поселення для звільнених — діяльності, в яку включений зокрема Карітас. «Праця — це гідність для кожного», — каже о.Лючіо, підкреслюючи, що 35% ув’язнених у Ребіббії — іноземці, для яких додатковою трудністю стає мова.
До його капеланського служіння, каже о.Болдрін, засуджені ставляться з повагою. Молодий араб запитав отця після проповіді: чому впливові люди світу так наполягають на веденні воєн, які все нищать, тоді як усі люди — діти одного Бога.
фінансово.
Щиро дякуємо!
