Дикастерій у справах святих схвалив дієцезіяльний етап беатифікації Антоніно (Ніно) Бальєрі — мирянина, ураженого квадриплегією, тобто паралічем усіх чотирьох кінцівок. Він, зіткнувшись зі стражданнями, вирішив нести Ісуса іншим хворим.
Ватиканське комюніке за підписом кардинала-префекта Марчелло Семераро, отримав Генеральний постулятор Салезіянської родини у справах святих о.П’єрлуїджі Камероні. Про дієцезіяльну фазу процесу оголосила 30 січня 2025 року Салезіянська служба новин.
Цей момент настав «після перевірки якості зібраних довідок і документів». Дієцезіяльне розслідування тривало в курії дієцезії Ното на Сицилії з 2 березня по 5 травня 2024 року.
Отець Камероні сказав, що прогрес у справі беатифікації Ніно «є великим досягненням, плодом праці членів дієцезіяльного трибуналу й тих, хто зробив внесок, особливо історичної комісії та віцепостулятора». Зараз постулятор має просити Дикастерій у справах канонізацій призначити релятора, який керуватиме підготовкою «positio super virtutibus» («положення про чесноти»).
Антоніно Бальєрі народився 1 травня 1951 року в місті Модіці, на півдні Сицилії. У 17 років, працюючи учнем муляра, він упав із риштування, з 17‑метрової висоти. У відділенні невідкладної допомоги Ніно був гірко розчарований, усвідомивши, що його повністю паралізувало.
Його мати Джузеппіна, покладаючи всю надію на Бога, вирішила присвятити решту свого життя догляду за сином-інвалідом. Незабаром Ніно розпочав важку подорож по лікарнях, але жодного покращення так і не було. Повернувшись до рідного міста в 1970 році, після кількох днів відвідин друзів, він прожив близько 10 років в ізоляції, болю та відчаї, не маючи змоги покинути свій дім.
Увечері 24 березня 1978 року, в день Великої П’ятниці, група католицької харизматичної віднови молилася над Ніно, й він відчув в собі глибоку зміну. Ніно з вірою прийняв свій хрест і знайшов особливе покликання нести його. Він почав духовно формуватися, читаючи Біблію, особливо Євангеліє. За цей час, допомагаючи дітям робити домашні завдання, він навчився писати ротом. Так він розпочав свою євангелізаційну місію, записуючи мемуари та надсилаючи листи людям по всьому світу.
Він також малював образочки для подарунків тим, хто його провідував. Ніно почав записувати номери телефонів і безпосередньо контактував із хворими людьми, і його спокійне й переконливе слово їх заспокоювало.
Так почався постійний потік контактів, які не тільки вивели його з ізоляції, але й спонукали до віри в Євангеліє радості й надії. Від травня 1982 року Бальєрі почав святкувати річницю хреста, нести який він був покликаний після нещасного випадку на роботі. Того ж року він став членом Салезіянської родини, а 31 серпня 2004 року склав довічні обіти як співпрацівник і «волонтер Дона Боско».
Антоніо Бальєрі помер 2 березня 2007 року о 8 годині ранку; йому було 55 років. Згідно з його бажанням, Ніно поховали у спортивному одязі й тенісних туфлях, виконуючи його побажання «завершити біг на зустріч із Богом».
фінансово.
Щиро дякуємо!
