З 18 по 24 липня у Львові тривав табір для представників спільнот «Лярш» з України, Франції та Словенії. У таборі взяли участь розумово неповносправні особи, їх асистенти та волонтери, усіх разом 35 чоловік.
Програма табору поєднувала молитву, духовні роздуми, працю, відпочинок та спілкування. Керівником табору був Бертрон Пекле – член французької спільноти «Лярш» «Білий камінь». Він організовував молитву і духовне ведення табору, пропонував питання для роздумів та груп ділення. Головною біблійною темою табору була історія життя Йосипа, сина Якова, описана в Книзі Буття.
Праця учасників табору відбувалася на базі будинку «Ляршу», котрий уже цієї осені готується до відкриття. В Україні це буде перший дім, в котрому разом житимуть неповносправні особи та їх асистенти. На даний час у будинку ведуться ремонтні роботи, до яких активно долучалися учасники табору.
«Ляршівці» з Франції привезли з собою подарунок – браму для нового дому, яку всі разом встановлювали та фарбували.
«Особливістю цього табору було те, що він поєднував в собі працю та молитву, – розповідає Іванка Мельник, учасниця табору, – ті табори, на яких я була раніше, були більше відпочинковими, а тут ми мали можливість працювати разом. Мені дуже сподобалося ставлення асистентів з французького «Ляршу» до неповносправних людей. Бертрон – керівник табору, називав їх принцами та принцесами, пояснюючи, що вони є дітьми Божого Царства і відкривають тим, хто поруч, дорогу до неба».
Юлія Торба, асистент з майстерні «Назарет» ділиться своїми враженнями від табору каже, що багато навчилася під час табору: «Мене особливо торкнула історія Йосипа, про яку ми роздумували під час духовних наук. Брати Йосифа через заздрість кинули його до ями, а потім продали у рабство. Думаю, у кожної неповносправної людини, котра зараз належить до спільноти «Лярш» був такий період в житті, коли вона відчувала себе «в ямі» – відкинутою суспільством, непотрібною. Але Господь не покинув Йосипа, він вивів його з ями, привів у Єгипет і поставив головою над домом фараона. Особи неповносправні зі спільноти «Лярш» є тими, котрі, як Йосип, змогли відчути на собі ніжну руку Бога. Вони багато пережили, перебуваючи в темряві та відкинутості, але Бог перемінив їхні серця і зараз вони не бояться довіряти та бути відкритими до інших. Мабуть, цього ми також повинні від них вчитися».
Володя Станчишин, асистент майстерні «Бджілки»(Львів) розповідає про свої спостереження щодо членів «Ляршу» в Україні та закордоном: «Дуже відчутно різницю між особами неповносправними у Франції, Словенії та Україні. В країнах Західної Європи особи неповносправні виростали та виховувалися у більш толерантному суспільстві, з достатнім рівнем соціальних гарантій, відповідно, вони більш спокійні, впевнені. Неповносправні особи з українських спільнот відчули на собі пережитки тоталітарної системи, вони більш напружені, закриті. Для мене важливо було побачити асистентів, котрі живуть у «Лярші» багато років. Вони не «вигорівші», задоволені, щасливі. Ми бачили, наскільки для них таке життя і праця є нормальними. На жаль, у нас в Україні така праця не дуже сприймається».
Незважаючи на те, що у таборі можна було почути 4 мови – французьку, словенську, англійську та українську, усі учасники порозумілися, подружилися та перейняли досвід один одного. Усі переконані – цей табір є ще одним кроком у розвитку спільноти «Лярш» в Україні.
Довідка
Лярш — це Міжнародна Федерація 135 християнських спільнот, які творять розумово неповносправні особи та їхні асистенти, проживаючи разом в невеликих домівках у 36 країнах світу. Місія спільнот Ляршу — відкривати дари осіб розумово неповносправних у процесі співпраці й творення дружніх стосунків із ними, поширювати бачення їх дару та гідності серед громади, сприяти розвитку більш гуманного та демократичного суспільства.
Лідія Москаль
фінансово.
Щиро дякуємо!
