Днями інтернет облетіла звістка про те, що в Індії (чи то на Філіппінах) народилася дівчинка, котра стала 7-мільярдною мешканкою планети Земля. Індійці заявляють, що саме у них народжена Наргіс стала цією щасливицею, а філіппінці сперечаються з ними, оскільки вважають, що саме їхня Деніка Мей Камачо (на фото) стала нею. Однак певні дослідники вважають, що ще зарано говорити про те, чи є котрась з цих дівчат 7-мільярдною мешканкою планети Земля, оскільки цілком ймовірно, що така дитина може народитись в березні-квітні 2012 року.
В світлі цієї події видання «Vatican Insider» опублікувало статтю під назвою «Нас 7 мільярдів, і це – благословення», в якій розповідається, що Папа закликав світ не боятись приросту населення.
В енцикліці «Caritas in Veritate» Бенедикт XVI підтвердив, що «демографічний ріст населення є важливим аспектом справжнього розвитку, тому що він стосується невідчужуваних цінностей життя і сімейних цінностей». За словами Папи, «помилкою є вважати чисельність населення першою причиною відсталості, зокрема з економічної точки зору: досить відзначити, з одного боку, значне зниження дитячої смертності та збільшення очікуваної тривалості життя, які помітні в економічно розвинених країнах, з іншого боку – ознаки кризи, які помітні у суспільствах, де є тривожне зниження рівня народжуваності».
І хоча «треба приділяти належну увагу відповідальному народжуванню дітей, яке, серед іншого, становить фактичний внесок в інтегральний людський розвиток», Папа вважає, що «морально відповідальна відкритість до життя становить суспільне та економічне багатство». Папа Бенедикт наголошує, що «великі народи могли вийти з бідності завдяки своїй великій чисельності та здібностям їхніх мешканців. І навпаки, народи, що колись процвітали, зараз перебувають у фазі невизначеності, а в деяких випадках занепад пояснюється зниженням рівня народжуваності, яке є ключовою проблемою у суспільствах розвиненого добробуту».
На думку Папи-богослова, «зниження рівня народжуваності, іноді нижче за так званий «коефіцієнт відтворення», викликає також кризу системи соціального захисту, підвищення витрат на її утримання, зменшує накопичені заощадження і, як наслідок, фінансові ресурси, необхідні для інвестицій, скорочує кількість кваліфікованих працівників, зменшує резерви «мізків», які можна використовувати для потреб народу. Крім того, маленькі, а іноді дуже маленькі сім’ї наражаються на загрозу зубожіння соціальних зв’язків і неможливість забезпечити ефективну солідарність. Це ситуації, які демонструють симптом обмеженої впевненості в майбутньому, а також моральної втоми».
За матеріалами: Католицький Оглядач
фінансово.
Щиро дякуємо!
