У Києві на Ярославім Валу 2 листопада активісти у вишиванках частували перехожих стравами, якими українці рятувалися у голодному 1932 році: коржаниками, маторжаниками, затирухою, волоком.
Перехожий Степан Брацюнь, куштуючи коржаника, каже, що вся його родина пережила Голодомор. І про цю страву він чув від мами та лише зараз скуштував, яка вона на смак. Про свої враження від давкого пісного коржика каже: «Їстимеш, якщо дуже голодний».
Людмила Юрченко, яка готувала страви, зізнається, що все–таки була змушена відступити від «класичних» рецептів. Бо не наважилася додавати в них гнилу картоплю, мерзлі буряки, полову або картопляне лушпиння. Та й сковорідку для випікання тих же коржаників (коржиків із тертого буряку і листя) змащувала старим салом. Інакше віддерти їх від пательні не вдавалося. Правда, в ті голодні роки замість сала використовували змазку для машинних коліс. «Я просто схиляю голову перед нашими українськими жінками, які придумували ці рецепти виживання, — каже Людмила Юрченко. — Причому ці страви я б навіть назвала святковими. Бо через місяць вдарить мороз і випаде сніг, надворі не залишиться ні листя, ні трави, не можна буде накопати ніяких корінців». Ось тоді й прийде в оселі українців справжня біда…
За матеріалами: Україна Молода
фінансово.
Щиро дякуємо!
