Думками про те, чим є дипломатія надії у світлі слів пророка Ісаї, якими Ісус розпочав свою прилюдну діяльність і які збігаються із завданнями Ювілею, Папа Франциск поділився з представниками дипломатичного корпусу.
«У християнській перспективі Ювілей — це період благодаті. І як мені би хотілося, щоби цей 2025 рік був насправді роком благодаті, багатим істиною, прощенням, свободою, справедливістю й миром!» Таким побажанням Папа підсумував промову до послів, акредитованих при Святому Престолі, приймаючи їх у четвер, 9 січня 2025 р., на традиційній зустрічі початку року. Підбиваючи підсумки року, що минув, а також аналізуючи поточні виклики, що стоять перед міжнародною спільнотою, Святіший Отець згадав і про ситуацію в Україні, пише Vatican News.
«Моїм побажанням на цей 2025 рік є, — зазначив він, — щоб уся міжнародна спільнота передусім працювала над тим, щоби покласти край війні, яка вже майже три роки вмиває кров’ю мученицьку Україну та забрала величезну кількість жертв, серед яких багато мирних жителів. На горизонті з’явилися деякі обнадійливі ознаки; але потрібно ще багато працювати, щоби створити умови для справедливого і тривалого миру та загоїти рани, завдані агресією».
Покликання всіх, хто служить спільному благу
Ця зустріч на початку року, який для Католицької Церкви має особливе значення, набирає окремого символізму, оскільки самим же сенсом Ювілею є «зробити зупинку серед невгомонного поспіху, яким дедалі більше позначене наше щоденне життя», сказав Папа. Сенс Ювілею — відсвіжити те, що є справді суттєвим: «Наново відкрити, що ми — Божі діти, а в Ньому — брати і сестри; простити кривди, підтримати слабких і вбогих, дати відпочити землі, вершити справедливість і наново віднайти надію».
«До цього, — наголосив Франциск, — покликані всі ті, хто служить спільному благу, здійснюючи ту високу форму любові, якою є політика».
Протягом минулого року Папа прийняв у Ватикані понад 30 глав держав і урядів, було підписано двосторонні документи з деякими країнами про статус Церкви, продовжено Тимчасову угоди з КНР. Папа подякував за гостинність під час Апостольських подорожей в Індонезію, Папуа-Нову Гвінею, Тимор-Лешті, Сінгапур, Бельгію та Люксембург, а наприкінці року — на Корсику. Окрему подяку склав італійській владі за зусилля підготовки до прийняття паломників з нагоди Святого Року.
Покликані до дипломатії надії
«Моє побажання на цей новий рік — щоб Ювілей став для всіх, як християн, так і нехристиян, нагодою переосмислити стосунки, що пов’язують нас як людей і політичні спільноти; подолати логіку конфронтації та прийняти натомість логіку зустрічі; щоби час, який перед нами, не застав нас зневіреними блукачами, а паломниками надії, тобто людьми та спільнотами, що прямують вперед, докладаючи зусилля для будування мирного майбутнього». Святіший Отець, звернув увагу на те, що перед дедалі конкретнішою загрозою третьої світової війни покликання дипломатії — «сприяти діалогові з усіма, включно зі співрозмовниками, що вважаються найбільш “незручними” чи не вважаються уповноваженими вести переговори», — бо це єдиний шлях «розбити кайдани ненависті та помсти».
У цьому контексті він накреслив риси «дипломатії надії» на підставі слів пророка Ісаї, якими Ісус розпочав свою прилюдну місію, необхідну для того, щоб «густі хмари війни можна було розвіяти оновленим вітром миру».
Нести добру звістку вбогим
Першим закликом, на якому зупинився Папа, є «нести радісну вістку вбогим». У той час як людина претендує на самодостатність — у світі є численні форми злиднів. «Ніколи ще, як у ці часи, людство не мало такого досвіду прогресу, розвитку й багатства; і, мабуть, ще ніколи, так як сьогодні, воно не відчувало себе самотнім і загубленим, нерідко надаючи перевагу домашнім тваринам перед дітьми. Є нагальна потреба в добрій звістці», — наголошує Святіший Отець, вказуючи, що кожен може стати її носієм.
Людина «наділена вродженою спрагою істини». Шукання її є важливим виміром людського стану; але сьогодні «здається панівним заперечування очевидних істин», що може посилюватися сучасними засобами комунікації та штучним інтелектом. «Навряд чи знайдеться куточок у світі, якого б не торкнулася масштабна культурна трансформація, викликана невпинним розвитком технологій, а орієнтація на комерційні інтереси стає дедалі очевиднішою, породжуючи культуру, вкорінену в споживацтві. Цей дисбаланс загрожує підірвати порядок цінностей, притаманний побудові стосунків, освіті та передачі суспільних звичаїв, у той час як батьки, близькі родичі та освітяни повинні залишатися основними каналами передавання культури, заради яких уряди повинні обмежитися допоміжною роллю у виконанні їхніх виховних обов’язків», — нагадує Наступник святого Петра, вказуючи на те, що «дипломатія надії в першу чергу є дипломатією істини».
Святіший Отець вказав на необхідність прийняття спільної мови, оскільки успіх багатосторонності досягається лише за наявності «простої, ясної та узгодженої мови». Бо коли словами починають маніпулювати — зокрема в тому, що стосується прав людини, — виникає загроза «ідеологічної колонізації».
«У цьому контексті неприпустимо, наприклад, говорити про так зване “право на аборт”, яке суперечить правам людини, зокрема праву на життя. Все життя має бути захищене, в кожну мить, від зачаття до природної смерті, тому що жодна дитина не є помилкою і не винна у своєму існуванні, так само, як жодна старенька чи хвора людина не може бути позбавлена надії і відкинута мов непотріб», — наголосив Франциск.
Багатосторонні організації, що постали після Другої світової війни, здаються неспроможними гарантувати мир і стабільність, боротися проти голоду, сприяти розвиткові — задля чого вони були створені — ані давати відповіді на нові виклики ХХІ століття. «Багато з них потребують реформування, враховуючи, що будь-яка реформа має будуватися на принципах субсидіарності й солідарності, а також із повагою до рівного суверенітету держав; хоча, на жаль, є ризик “монадології” та фрагментації на клуби однодумців», — додав Папа.
Перев’язати рани розбитих сердець
«Дипломатія надії — це також дипломатія прощення, здатна в часи, сповнені відкритих чи латентних конфліктів, відновити стосунки, розірвані ненавистю і насильством, і так перев’язати рани розбитих сердець надто численних жертв», — зазначив Святіший Отець, переходячи до другого аспекту ювілейного послання: «лікувати скрушені серця». Він скерував думку до тих частин світу, що страждають від війни, першою згадавши про Україну, й побажав досягнення справедливого миру, щоб можна було «загоїти рани, завдані агресією».
Папа також поновив заклик до припинення вогню в Газі та звільнення ізраїльських заручників, надання необхідної гуманітарної допомоги; побажав, щоб «ізраїльтяни й палестинці змогли відбудувати мости діалогу та взаємної довіри», щоби прийдешні покоління «могли жити поруч у двох державах у мирі та безпеці».
«Війна — це завжди провал! Залучення цивільного населення, особливо дітей, та руйнування інфраструктури — це не лише невдача, але й означає дозволити на те, що між двома супротивниками переможцем є зло. Ми не можемо анітрохи миритися з бомбардуванням цивільних чи атаками на інфраструктуру, необхідну для їхнього виживання. Ми не можемо миритися з тим, що діти замерзають на смерть через зруйновані лікарні чи пошкоджену енергетичну мережу країни», — наголосив Папа, підкреслюючи необхідність шанувати міжнародне гуманітарне право. Святіший Отець висловив побажання, щоб «цей Ювілейний рік став слушним часом для міжнародної спільноти активно трудитися над тим, щоб недоторканні права людини не приносилися в жертву військовим потребам».
Папа згадав про конфлікти, що вражають африканський континент, де страждання людей посилюються кліматичними катастрофами. Він скерував думку до М’янми, Гаїті, Венесуели й Болівії, побажавши подолання внутрішніх криз. Згадуючи про Нікарагуа, Франциск підкреслив, що «Святий Престол, завжди готовий до шанобливого й конструктивного діалогу; з тривогою слідкує за заходами, які вживаються проти церковних осіб та інституцій», закликав до гарантування релігійної свободи та інших фундаментальних прав. «Справді, не може бути справжнього миру, якщо не буде гарантована релігійна свобода, яка передбачає повагу до совісті людей і можливість публічно виявляти свою віру і приналежність до спільноти», — наголосив Папа, висловлюючи занепокоєння зростанням антисемітизму, переслідування християн, як і тим, що відбувається «делікатне» обмеження свободи, навіть у Європі.
Наступник св. Петра також побажав, щоб у Сирії, після років війни та руйнування, «ніхто не підважував територіальну цілісність, єдність сирійського народу та необхідні конституційні реформи, і щоб міжнародна спільнота допомогла Сирії стати землею мирного співіснування». Скеровуючи думку до Лівану, він побажав, щоб «з вирішальною допомогою християнської складової країна змогла досягти інституційної стабільності».
Проголосити невільникам свободу
«Дві тисячі років християнства допомогли викорінити рабство з усіх правових систем. Тим не менш, досі є різні форми рабства, починаючи з маловідомої, але широко розповсюдженої форми рабства, пов’язаної з працею», — зазначив Святіший Отець, переходячи до наступного ювілейного аспекту, яким є проголошення свободи невільникам. Він закликав створювати гідні умови праці й боротися з безробіттям. Крім того, є «жахливе невільництво наркозалежності». Однією з найжахливіших форм в наш час є торгівля людьми, причетні до якої часто «визискують потреби тисяч людей, які втікають від війн, голоду, переслідувань чи наслідків кліматичних змін». Таким чином, «дипломатія надії — це дипломатія свободи, що вимагає спільних зусиль міжнародної спільноти». У цьому контексті Папа також нагадав про виклики, пов’язані з міграцією, говорячи не лише про необхідність захистити мігрантів, але й про долання проблем, які змушують людей залишати свої домівки.
Звіщати звільнення в’язням
«Дипломатія надії — це, врешті, дипломатія справедливості, без якої неможливий мир», — стверджує Папа, переходячи до заключного аспекту слів пророка, яким є проголошення звільнення в’язнів. Ювілейний рік — це сприятливий час для списання боргів та пом’якшення покарань. «Немає такого боргу, який би давав комусь, включно з державою, вимагати чийогось життя», — підкреслив Святіший Отець, повторюючи заклик до скасування смертної кари. Крім того, «всі ми є деякою мірою в’язнями, бо всі ми — боржники». Найперше перед Богом; але також і перед нашою землею, «яка дає нам щоденну поживу».
«В цій перспективі я звертаюся до найбагатших країн із закликом списати борги країнам, які ніколи не зможуть їх сплатити. Це не просто акт солідарності чи великодушності, але передусім акт справедливості, обтяжений також новою формою несправедливості, яку ми сьогодні дедалі більше усвідомлюємо: “екологічним боргом”, особливо між Північчю і Півднем», — закликав Папа Франциск.
фінансово.
Щиро дякуємо!
