В одному з попередніх номерів «Галичини» ми вже повідомляли про відкриття нового приміщення католицької школи святого Василія Великого на вулиці Шевченка, 11 в обласному центрі. Відтепер старшокласники школи навчатимуться за цією адресою. Погодьтеся, — повернення церкві бодай частини колишньої власності — подія непересічна, випадок унікальний. Він був би неможливий, якби не підтримка Президента України Віктора Ющенка та не старання обласної влади зокрема. Повертаючись до цієї теми, хочемо детально розповісти про те, як це робилося й про діяльність школи зокрема.
Божа справа
У липні 2002 року католицька школа святого Василія Великого відкрила свої двері лише для 34 першокласників. Сьогодні учнів уже 330. Нагадаємо, що сестри чину святого Василія Великого традиційно опікувалися школою — цього року їхній освітній діяльності виповнюється 100 літ. «Відкриття школи стало продовженням освітньої традиції, яку було перервано 1946 року. Це повернення до того, чим займалися сестри василіянки впродовж усієї історії існування монастиря», — розповідає директор школи сестра Йосифа Кіяк.
Відкриття католицької школи породило безліч турбот і навіть проблем, адже з кожним роком дітей прибувало, а приміщення монастиря на вулиці Василіянок, 17 тіснішало. Постала гостра потреба нової набагато більшої будівлі. «Це була Божа справа. А Божа справа — завжди матиме завершення», — переконана сестра Йосифа. Сьогодні підтвердження цього — довгоочікуване новосілля, збільшення шкільних володінь. Але про все по порядку.
«Через чотири роки існування школи перед нами постав серйозний вибір — або вона залишається початковою, або ми шукаємо можливості для навчання дітей у 12-річній школі. Першою умовою було відповідне приміщення», — розповідає директор.
Впродовж четвертого року функціонування школи дирекція цього закладу спілкувалася з батьками про те, яким вони бачать майбутнє своїх дітей, чи готові вони до того, щоб їхні діти після закінчення четвертого класу переходили до інших шкіл чи гімназій. Батьки не хотіли шукати для своїх дітей інших закладів, і процес пішов — змінили статут школи, знайшли нових вчителів, продовжували шукати площу для втілення в життя цієї ідеї.
«Було по-різному. Одні радили будувати школу. Але нині звести нову будівлю не так просто. Згадали, що церква має приміщення колишньої семінарії, яке їй належало до 1946 року, й у ньому є відповідні умови для навчання, класні кімнати площею 38-40 кв. м», — згадує сестра Йосифа. Впродовж останніх трьох років, відколи сесія обласної ради схвалила рішення про те, щоб будинок на вулиці Шевченка, 11 передати у власність Івано-Франківської єпархії, розпочалося виконання цього розпорядження. На той час там містились міський та обласний військкомати. Втілення задуму стало можливим завдяки старанню багатьох людей від влади. «Це були спільні зусилля як з боку єпархії, так і обласної ради та облдержадміністрації», — каже директор.
Рік тому у Фатімі відбулася зустріч івано-франківських прочан з Президентом України. На запитання Президента про проблеми Івано-Франківська частина людей, які там були, а це батьки учнів, розповіла про потреби католицької школи. і саме тоді питання серйозно зрушилось з місця.
Складний процес передачі будинку у власність єпархії, непрості переговори з військовими і т. п. відбувалися під патронатом керівництва області — голів облдержадміністрації та обласної ради Миколи Палійчука та ігоря Олійника, їхніх заступників Олега Коржака, Зіновія Береговського та Остапа Дзеси.
«Ще на самому початку вирішення цієї складної справи М. Палійчук, вперше відвідавши нашу школу, побачивши, що діти навчаються в малесеньких кімнатах, які були келіями сестер, сказав: «Мусимо зробити все, щоб змінити ситуацію на краще», — розповідає Йосифа Кіяк. — А заступник голови ОДА О. Коржак свій робочий день розпочинав з того, як посуваються справи з передачею приміщення».
Отож після року адміністративних зусиль першовереснева лінійка в школі Святого Василія Великого відбулася вже за новою адресою.
А сестри-монахині, вчителі, батьки і діти нині дякують усім, хто втілив цю мрію в життя. «Складаємо подяку Богові, що рівно через 100 років завдяки старанню преосвященного владики Володимира Війтишина можемо розпочати навчальний процес у новій школі, дякуємо людям, які спричинилися до повернення приміщення, — Президентові України Віктору Ющенку, головам ОДА — Миколі Палійчуку та облради — ігореві Олійнику, їхнім заступникам Олегові Коржаку, Зіновію Береговському і Остапові Дзесі, народним депутатам України Зіновію Шкутяку і Миколі Круцю», — каже Йосифа Кіяк.
Навчання християнським чеснотам
Католицька школа відрізняється від усіх інших в Івано-Франківську насамперед своїм християнським спрямуванням. Навчальний процес у ній побудовано на тому, що учні мають можливість, окрім звичайної програми, затвердженої Міністерством освіти і науки України, вивчати додаткові предмети: українознавство, логіку, риторику, ритміку.
«Важливий наголос ми ставимо на виховання. Окрім того, що дитина має вивчити і засвоїти математику чи українську мову, вона має бути доброю людиною. Починаючи з першого класу на кожній ранковій молитві вчителі намагаються прищепити дітям добрі християнські якості. Це певні правила, за якими вони починають жити, — бути зрілими християнами, відповідальними людьми», — каже директор школи.
«Важливо дати дитині добре оточення й культурне спілкування, гідний моральний приклад. Все це учні католицької школи отримують від сестер чину св. Василія Великого та педагогів школи. А в особі своїх однокласників знаходять справжніх добрих друзів, які допомагають зростати в чеснотах, формувати характер», — каже голова батьківської ради школи Мар’яна Стринаглюк.
Найважливіше в цій школі — це підхід до дитини з любов’ю, попри її природні задатки до науки. Тут навчають розуміння того, що «всі дари, які вона має, — то від Бога, і Бог їй допомагає їх розвивати». Цьому допомагають і сестри-монахині, що мають педагогічну та богословську освіти, а також добрі наставники-вчителі, підбір яких здійснюють на конкурсній основі. Це повинна бути особа, яка має відповідну освіту та сповідує засади християнської моралі. У школі — 36 педагогічних працівників.
Вчителі мають можливість більше спілкуватися з батьками, які разом із своїми дітьми беруть участь в багатьох заходах. «Учні приносять додому релігійну атмосферу, тому що часом молоді батьки не завжди усвідомлюють, куди віддали дитину вчитися. Через неї вони й самі мають можливість пізнати християнське життя з глибини», — переконана сестра Йосифа. І додає: «Школа може давати багато, але якщо позиції родини йдуть врозріз зі школою, то ефект буде малим. Перед прийняттям до школи ми говоримо з батьками про всі нюанси, які є в школі, про навчальний і виховний процеси. Потрібно, щоб вони були готовими до того, що дитина зростатиме в атмосфері християнської школи».
Багато батьків хочуть, щоб їхні чада виростали і виховувалися в атмосфері християнської любові. і доказ цьому — розширення її володінь та збільшення кількості класів (було лише два, а нині вже 19). Люди починають розуміти цінність християнського виховання, адже Церква — це та структура, яка допомагає формуванню нового покоління молодих людей у дусі тих ідеалів, якими живе людство впродовж тисячоліть.
фінансово.
Щиро дякуємо!
