Римо-катол.: 29 квітня (свято)
Катерина Сієнська (1347-1380), крім особистої святості, відзначилася ще й тим, що стала важливою політичною фігурою в непростий час Авіньйонського полону пап. Напевно можна сказати, що друге навряд чи вдало би вийшло без першого. Входити у політичні справи, не маючи міцної опори в душі, вельми небезпечно що для людини, що для суспільства.
Отже, неписьменна майже до самої смерті Катерина, донька фарбувальника тканин із Сієни, зверталася з листами до герцогів, правителів, кардиналів, пап, уділяла їм рад, настанов, картала і благала. Звісно, листи писали секретарі — біля неї було чимало прихильників, які звали її «дольче мамма», така вона була «божа» і мила у поведінці. Саме Катерина Сієнська заопікувалася примиренням Флоренції з Папою (примиренням — означає, що місто Флоренція цілком конкретно воювало з Папською областю, а не друкувало визивні статті у пресі), поверненням видимого глави Католицької Церкви з французького Авіньйону в Рим, на столицю святого Петра, «де й належить бути Вам як Папі».
Мабуть, багатьом відомо, що Катерина Сієнська мала видіння з дитинства, присвятила себе Богові у 7-річному віці, через що не бажала виходити заміж, попри наполягання матері, і вдома у них тривало жорстке протистояння. Донна Лапа звільнила служницю, і Катерина провадила весь дім. А враховуючи, що вона була 23-ю дитиною, клопотів у неї не бракувало. Втім, завантаженість роботою допомогла їй відкрити «внутрішню каплицю» в серці, де людина завжди може перебувати з Богом. І свята писала, що це і є шляхом для кожної людини, що в монастирі, що в миру: жити в цій внутрішній келії самопізнання, де людина постійно народжується заново для вічного життя.
На своєму тілі вона носила стигмати — знаки ран Христових, але до самої смерті вони залишалися невидимими. Мала також невидиму обручку, знак заручин із Христом. Вісім років св.Катерина жила Євхаристійном постом — тобто не вживала іншої їжі, крім Причастя. Це та інші її чудесні відзнаки були дарами Божими. Віруючий же знає, що не дари визначають святість, а вірність та відданість Богові.
Отже, св.Катерина приєдналася до товариства мантеллаток (з чого пізніше постав Третій Орден, а Катерина тепер є його покровителькою), ходила до лікарні Санта Марія делла Скала, де доглядала хворих, свідомо беручись за найвідразливіші випадки — тобто опікуючись тими, ким інші гидували. Коли прийшла чума, Катерина з друзями безстрашно приходила допомагати хворим, також і сама копала могили, за потреби. Своїми заощадженнями ділилася з бідняками. В різних справах і ситуаціях вона вміла зробити правильний вибір: навіть коли у видінні Ісус запропонував їй золоту корону і терновий вінок, вона вибрала терни.
Померла у 33 роки, після видіння, що Бог витискає її серце і його кров’ю кропить Церкву. В смерті була щаслива.
Найвідоміший твір — «Діалог», розмова душі з Богом. Проголошена 1970 року Вчителем Церкви. Співпокровителька Рима, Італії, Європи.
В іконографії зображається в одязі домініканки (білий одяг, чорний плащ), зі стигматами. Її атрибути: лілія і книга, розп’яття і терновий вінок, серце на книзі, диявол під ногами, ангели, що вінчають її трьома коронами, тіара в руці.
П’єр Сюблейра. Містичні заручини святої Катерини Сієнської, 1740-1745
фінансово.
Щиро дякуємо!
