Роздуми

1 січня
Пресвятої Богородиці Марії
Чис 6, 22-27 Пс 67 Гал 4, 4-7 Лк 2, 16-21

Сьогоднішнім святом Церква хоче підкреслити гідність Марії бути Матір’ю Ісуса Христа. Іноді сприймаємо сцену Різдва надто романтично. Коли читаємо про пастухів, ангелів, Дитятко на сіні – часто поринаємо в казкову атмосферу. Але коли подумати про те, що Марія в ті хвилини переживала не лише неземне щастя, а й, як кожна жінка, хвилювання і велику відповідальність за Дитя, казковість зникає, з’являється реальність. Тіло Ісуса Христа розвивалося в Тілі Марії, під Її серцем повним любові. Хоча фізично Ісус залишив лоно Марії, то зв’язок між ним та Його Матір’ю міцнішав. Хоча життя Ісуса було повністю спрямоване на виконання волі Отця, то все ж Він залишився Сином жінки, яка Його народила. А Марія, попри те, що виконала місію, покладену на неї Господом і народила світу Спасителя, все ж залишилася до кінця Матір’ю — тією, яка любить, хвилюється і радіє за своє дитя.

2 січня – п’ятниця

СВВ. Єпископів і вчителів церкви Василія Великого та Григорія з Наз’янсу
1 Йн 2, 22-28 Пс 98 Йн 1, 19-28

Скромність і таємничість святого Йоана часто була причиною підозрілості та постійних запитань зі сторони сучасних йому людей. Бути свідком Ісуса Христа — відповідальна справа. А бути Його голосом — ще відповідальніша. Завжди може зродитися спокуса заговорити від свого імені. Йоан, котрий ще будучи в лоні матері відчув присутність та велич Бога, прагнув свідчити про Нього — про Його присутність серед нас. Завдання не легке і постійно актуальне. Кожен має обов’язок свідчити про Ісуса, який і досі в багатьох середовищах незнаний, забутий та покинутий.

3 січня – субота
1 Йн 2, 29-3,6 Пс 98 Йн 1, 29-34
Пресвятого імені Ісуса

«„Де двоє або троє зберуться в ім’я моє, там я посеред них.»

Цікава пропозиція. Чуваймо й молімося в Ім’я Господнє! 

4 січня – неділя
Об’явлення Господнє
Іс 60, 1-6 Пс 72 Еф 3, 2-3а;5-6 Мт 2, 1-12

Об’явлення Ісуса Христа стало причиною пробудження зі сну для багатьох. Мудреці вирушили в далеку і незнану дорогу, щоб поклонитись новонародженому Цареві. Вчені в письмі відразу пригадали пророцтва про прихід Месії. Здається, що й Ірод зі своїм двором теж прокинулись. Всі хотіли побачити нового Царя, але в кожного на це була своя причина. Щоб побачити Господа нам треба подолати нелегкий шлях – пройти дорогу від невіри, холоду та байдужості до Правди, Любові та Життя.

5 січня – понеділок
1 Йн 3, 22-4,6 Пс 2 Мт 4,12-17, 23-25

Людина, яка має проблеми з зором шукає окуліста. Хто відчуває біль в серці — кардіолога. Кого болить зуб – йде на прийом до стоматолога. Кожен лікар спеціаліст у своїй галузі. Це лише до Ісуса приводили недужих та хворих на різні хвороби. Різні хвороби тому, що цей Лікар лікує все! Має свій метод: не виписує ліків, не приписує пиття мінеральної води чи прийом ванн, не проводить складних операцій. Чому ж Його лікування таке ефективне? Він лікує не лише тіло, а й душу.

6 січня – вівторок
1Йн 4, 7-10 Пс 72 Мк 6, 34-44

Змилосердився — саме такою є реакція Бога на потреби та сподівання людини. Чудо розмноження хліба показує, що Ісус не зустрівся із масою людей яких нагодував, Він зустрівся з кожним особисто. Подавав хліб шматок за шматком учням, а вони передавали його далі. Той кусень хліба, котрий щойно тримав у своїх руках Господь потрапляв в руки голодної людини. Господь цим жестом втамовує голод людей, бо їх жаліє, хвилюється, що залишилися голодні. Боже Слово та Євхаристія – це місця, в котрих відбувається найінтимніша зустріч Бога з людиною, бо там Господь втамовує голод наших душ.

7 січня – середа
1 Йн 4, 11-18 Пс 72 Мк 6, 45-52

Ісус залишився на березі. Учні веслують проти вітру, здається, ніколи не допливуть. Втома рук, загальне пригнічення… Чи не буває так з нами? Боремося з життєвими незгодами, вітер в обличчя, відчуття покинутості. Та раптом Голос: «Будь мужній; це Я, не бійся!» Ці слова додали наснаги учням, додають в важкі хвилини і мені, бо знаю, що навіть в найважчі моменти Господь поруч.

8 січня – четвер
1 Йн 4, 19-5,4 Пс 72 Лк 4, 14-22а

Бідним нести Добру Новину, полоненим звіщати визволення, сліпим прозріння, пригноблених випустити на волю, оголосити сприятливий рік Господній. Це програма діяльності Ісуса Христа спрямована на людину, на її добро. Чи я допоможу Господу?

9 січня – п’ятниця
1Йн 5, 5-13 Пс 147 Лк 5, 12-16

Інколи на важливі запитання чуємо у відповідь: «Не знаю», «Мені не вийшло», « Я не готовий», «Мені все одно». Сьогоднішнє Євангеліє вчить рішучості та вміння однозначно висловлюватися «ЗА» або «ПРОТИ». Прокажений ставить рішуче питання і чує таку ж відповідь. Діалог між Богом та людиною завжди дає результат: відбудовує віру, нищить сумніви, зміцнює переконання та очищає.

10 січня – субота
1Йн 5, 14-21 Пс 149 Йн 3, 22-30

Людська заздрість спроможна зруйнувати будь-яке добро і посварити навіть найближчих людей. Йоан Хреститель добре знав, на чому полягає його місія на землі, тому не посягав на більше і не зазіхав на те, що було призначено для Іншого. Ісус не був для нього конкурентом, навіть якщо це не подобалося їхнім сучасникам. Йоан в покорі пізнав правду про те, що Ісусові потрібно рости, йому ж маліти. Ці слова свідчать, що Йоан не хворів «зірковою хворобою» і не хотів зробити собі кар’єру, а попри те відіграв надзвичайно важливу роль в історії Спасіння. Такий рівень досконалості осягається дорогою покори, відречення, аскези, контемпляції та молитви.

11 січня – неділя
Хрещення Господнього
Іс 42, 1-4,6,7 Пс 29 Ді 10, 34-38 Мк 1, 7-11

Образ Бога, який людина носить від свого створення ще більше увиразнюється з хвилиною прийняття Таїнства Хрещення. Кожен покликаний відображати цей образ, віддзеркалювати його. Ти єси мій улюблений син! Ти єси моя улюблена дочка! Потрібно бути вдячним за ласку називатися Божою дитиною.

12 січня – понеділок
Євр 1, 1-6 Пс 97 Мк 1, 14-20

В цьому фрагменті Євангелія читаємо слова першої проповіді Ісуса Христа. Надзвичайно прості слова, а водночас такі глибокі. Вони стали девізом всієї місії Господа. Ці слова Ісуса настільки спасенні і мудрі, що вони ніколи не втратять своєї актуальності. Вжита граматична форма змушує віднести їх особисто до себе. Сьогодні вони мають таку ж силу, як і вчора і як багато століть тому. Матимуть таку ж і завтра. «Сповнився час і Царство Боже близько, покайтеся і вірте в Євангеліє».

13 січня – вівторок
Євр 2, 5-12 Пс 8 Мк 1, 21-28

Наука Ісуса Христа відразу привернула увагу багатьох людей. Слухачі відчули різницю між навчанням Господа та навчанням книжників. Для того, щоб нас почули, треба не лише переконливо говорити правду, а й свідчити про неї своїм життям. Кожне вислухане Слово Боже вимагає переміни життя, зростання в досконалості, а Ісус є найкращим взірцем до наслідування.

14 січня – середа
Євр 2, 14-18 Пс 105 Мк 1, 29-39

Людина для Господа надзвичайно важлива. Саме Бог найкраще бачить і розуміє наші потреби. Більше того – хоче їх заспокоїти. Керуючись добром людини Ісус оздоровив тещу Петра, а згодом численних недужих та біснуватих. «Усі Тебе шукають». Можливо усі шукали Ісуса тому, що хотіли щось від Нього отримати? І я шукаю Тебе, Господи. Свідомо?… Чи може то якась чергова «болячка» примушує шукати саме Тебе, Господи, вірного та милосердного батька, досконалого Лікаря.

15 січня – четвер
Євр 3, 7-14 Пс 95 Мк 1, 40-45

Чомусь дуже часто ставиться сильний акцент на людське серце і на його делікатність. Воно може бути тепле, любляче, вразливе. А от автор Послання до євреїв говорить інакше, пригадує, що серце може бути ще й твердим. Мати тверде серце означає стати німим на голос Духа. Прокажений з Євангелія показує, що людське серце після зустрічі віч-на-віч з Ісусом не може мовчати. Тверде серце оживає до нового життя. Серце, якого торкнувся сам Господь починає битися в один ритм із Його Серцем. Головне, щоб до кінця!

16 січня – п’ятниця
Євр 4, 1-5.11 Пс 78. Мк 2, 1-12

Дуже часто ми чуємо ці слова: «Відпускаються тобі твої гріхи» у таїнстві сповіді, а чи задумуюсь я на над ними. Сьогодні світ пропонує нам швидкий розв’язок всіх проблем. Натомість Ісус чекає від нас віри і то віри, яка цілковито довіряє Йому в кожній життєвій ситуації. Друзі розслабленого є для нас прикладом визнання віри у спільноті. Віра спільноти допомагає кожному з нас визнавати свою віру у живого і правдивого Бога.

17 січня – субота
Євр 4, 12 – 16; Пс 19; Мк 2, 13-17

Ісус кличе до апостольського служіння кожну людину. Він дивиться на серце і має надію на спасіння кожного. Місія Христа – привести всіх до Отця. Переміни потребуємо усі ми, тому Ісус приходить до нас. Але є спокуса залишитись байдужим на заклик Христа і тому постійно маємо пам’ятати, що ми залежні від Нього. Потребуємо Христа як хворий лікаря. Він є нашим Лікарем та спасінням. 

18 січня – неділя
1 Сам 3, 3б – 10. Пс 40. 1 Кор 6, 13в – 15а. 17 – 20. Йн 1, 35 – 42

Прийди і подивись! Сучасна людина потребує бачити Христа, бачити Його в іншій людині. Християни це п’ята євангелія. Вони мають за завдання показувати собою Христа цілому світу і це місія кожного, яка випливає з таїнства хрещення – свідчити про Нього всім. Жити Христом нащо день, цю силу черпаємо від Нього у Пресвятій Євхаристії. Ісус вчить нас служити іншим та вмирати для себе.

19 січня – понеділок
Євр 5, 1 – 10. Пс 110. Мк 2, 18 – 22

Ісус Христос є Нареченим Церкви і тому вона завжди радіє з цього приводу. Християни це народ Нового Завіту, який прославляє Свого Господа і Спаса в радості та любові. Він є з нами повсякчасно і це переповняє радістю. Радість – плід Святого Духа. З радістю також і приступаємо до навернення, до переміни свого життя. Піст має своє місце у житті християн і тому приступаємо до нього з радістю, що Господь дарує нам благодать навернення.

20 січня – вівторок
Євр 6, 10 – 20. Пс 111. Мк 2, 23-28

Господь даруючи людині свої заповіді дав їх для того, щоб людина була вільною. Існує таке бачення, що Бог обмежив своїми заповідями свободу людини, зробив її невільником, але Бог прагне, щоб людина була щасливою і тому дав заповіді їй. Так Ісус вияснює, що субота є для людини, а не людина для суботи. Він прагне щастя для нас як Люблячий Отець.

21 січня – середа
Євр 7, 1 – 3. 15 – 17. Пс 110. Мк 3, 1 – 6.

Закам’яніле серце – це трагедія для Бога. «Цей народ почитає Мене устами, а серце його є далеко від Мене» так Отець вболіває над своїм народом. Світ потребує милосердя. Вчимося милосердя від Ісуса, котрий вболівав над стражданням свого народу і тому приходить, щоб його зцілити. Зцілити від гріха, а також від тілесних недуг. Ісус показує, що прагне милосердя більше, а ніж жертви.

22 січня – четвер
Євр 7, 25 – 8, 6. Пс 40. Мк 3, 7 – 12

З приходом Ісуса виконалися всі пророцтва Старого Завіту. Ісус Христос є Месією, довгоочікуваним Месією. Він приходить, щоб спасти свій народ від недуги. Всі люди слухали навчання Христа, а Він зціляв їх. Віра народжується зі слухання як каже святий Павло. Віра це є довіра, що Господь мене почує і спасе. Ісус вимагає від нас віри, без віри Він не вчинить жодного чуда. Ісус потребує нашої віри, як ми потребуємо Його Самого. 

23 січня – п’ятниця
Євр 8, 6 – 13. Пс 85. Мк 3, 13 – 19

Вибір апостолів в житті Ісуса був дуже важливий, тому що вони занесуть Добру Новину по всьому світу. Ісус кличе їх даючи їм владу. Місія апостолів це вчинити зі всіх народів учнів Христа. Завдання апостола бути постійно в єдності з Христом та проповідувати всьому творінню спасіння. Пам’ятаймо завжди в своїх молитвах за всіх хто є покликаний до цієї місії, щоб були вірними своєму покликанню.

24 січня – субота
Євр 9, 1 – 3. 11 – 14. Пс 47. Мк 3, 20-21

Ісус був поглинутий місією проголошення Євангелія, що навіть не мав як попоїсти, навіть повернувшись до рідного дому і там застав народ, який потребував Його Слова спасіння. Деякі з рідних були налякані цим і тому хотіли Його забрати, бо вважали, що Ісус зійшов з розуму. Бачимо як важливим було для Ісуса ця проповідь Доброї Новини. Нехай також для нас проголошення Євангелія своїм життям буде найголовнішим пріоритетом у житті.

25 січня – неділя
Йон 3, 1 – 5. 10. Пс 25. 1 Кор 7, 29 – 31. Мк 1, 14 – 20

Головною думкою Євангелія – покаяння та віра у Добру Новину спасіння. Без переміни свого життя не можна прийняти Христову науку. Так і відбулося з першими апостолами про яких читаємо у Євангелії. Апостоли повірили у слово Ісуса, але їм знадобилося ще багато часу, щоб перемінити своє життя, свої погляди.

Господи Ісусе примнож нам віри та даруй щире навернення.

26 січня – понеділок
2 Тим 1, 1 – 8. Пс 96. Лк 10. 1-9

Світ потребує сіячів слова і це прохання звучить з кожним днем все сильніше і сильніше: Господи пошли робітників на свої жнива. Це прохання має лунати постійно з наших уст та сердець, прохання про святих священиків, монахів та монахинь, які б посвятили своє життя для служіння Богу та людям.

Ісусе прошу Тебе дай святих сіячів, які б занесло Твоє слово на увесь світ.

27 січня – вівторок
Євр 10, 1 – 10. Пс 40. Мк 3, 31 – 35

Ісус ніколи не нехтував своєю Матір’ю, а ні своїми рідними. Ісус визнає за свого брата, сестру та матір кожного хто прагне виконувати волю Отця, бути слухняним сином та служити кожному. Виконувати волю – жити згідно навчанню Євангелія, втілювати заповіді Христа у щоденному житті. Виконувати сумлінно свої обов’язки, бути милосердним, молитись. Жити для Христа, жити з Христом, жити у Христі.

28 січня – середа
Євр 10, 11 – 18. Пс 110. Мк 4, 1 – 20

Як я слухаю? Сучасна людина не вміє слухати. Господь звертався не раз до свого народу: Слухай Ізраїлю! Як я слухаю Слово Боже, чи розумію що без нього не зможу видати плід у своєму житті? Слово падає постійно на грунт мого серця, а чи я роблю все щоб це Слово проросло, вкорінилось?

Господи дай благодать слухання Твого слова та впроваджувати його у своєму житті! 

29 січня – четвер
Євр 10, 19 – 25, Пс 24 Мк 4. 21 – 25

Ви – світло світу. Так Господь звертається до нас, до християн. Маємо завжди пам’ятати про те, що ми світлом для всього світу. Від нашої співпраці з Господом залежить як будемо світити, давати тепло. Від наших відносин залежить чи будемо давати тепло, світло, чи будемо коптити, перешкоджати.

Господи Ісусе дай силу нести Твоє світло іншим, нести тепло Твоєї любові кожній людині, яку зустріну на своєму шляху! 

30 січня – п’ятниця
Євр 10, 32 – 39. Пс 37. Мк 4, 26-34

Царство Боже має велику силу, так як зерно гірчичне. Найменше з усіх зерен, але як виростає , стає великим деревом. Але потрібна земля для цього зерна і цією землею є моє серце, котре потребує цього зерна. Це прекрасна справа – співпраця між Господом та мною. Господь потребує мене, а я потребую Його. Він потребує мене, щоб я приніс плід у своєму житті – плід святості, а я потребую Його, бо Він є джерелом цієї святості.

31 січня – субота
Євр 11, 1 -2. 8 – 19. Лк 1. Мк 4, 35 – 41

Страх паралізує людину. Так сталося і з апостолами. Ісус був у човні, але вони Були зосереджені на бурі, на хвилях. Ісус є близько, є дуже близько, Але я Його не помічаю через страждання, через страх, паніку, гріх, Але Він є близько і чекає коли я звернусь до Нього.

Господи даруй благодать бачити Тебе у своєму житті, стражданні та у кожній ситуації., бо Ти є Господом моєї історії.