Цьогорічний Дієцезіальний день молоді в Житомирі продовжує тему молодіжної євангелізації: вірити не страшно і не соромно. Соромно – не вірити.
Штормове попередження і снігові заноси – неабиякий сюрприз для учасників та організаторів ДДМ. Цього року молодь збирається на свій День напередодні Вербної неділі вже у 21-ше. Тож певною мірою можна сказати, що молодіжний рух у Католицькій Церкві Україні цього року досяг свого повноліття. А повнолітніх людей погодні умови не лякають.
У Рік віри організатори взяли за гасло ДДМ слова «Вірити не соромно – соромно не вірити!», виразно посилаючись на Послання до Римлян (10,11): «Кожний, хто вірує в Нього, не осоромиться». Втім, на офіційному сайті ДДМ цитовано інший переклад: «Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоромлений». Різниця ніби невелика, але в кожному з перекладів можна знайти натхнення для різних життєвих ситуацій. З одного боку, кожен, хто вірує в Бога Живого, – міцно стоїть на ногах, його не так просто розстроїти, зіпсувати йому настрій, а якщо він свої справи будує разом з Богом, то не осоромиться ні перед ким. З іншого ж боку, хто вірує і знає, що Бог все планує добре і чинить розумно, той не буде засоромлений доріканнями світу – мовляв, як це вірити в Бога, коли стільки біди і зла на світі, а в Церкві самій стільки поганого. Ні, люди дорослої віри вміють відрізняти «думки людей» і «Його думки», а жива віра не дасть збити душу з пантелику, перекладаючи на Бога відповідальність за те, що повинні робити на землі самі люди, якщо хочуть жити по-людськи.
А жити по-людськи ми зможемо не тоді, коли Бог сам якимось чудесним чином перемінить земне життя на райський сад. Аби суспільне життя було здоровим, потрібно виховувати здорове наступне покоління. Цим, власне, займаються молодіжні душпастирства та різні програми, і зокрема – Дієцезіальні дні молоді. На цих зустрічах юні віруючі вчаться молитви та спільної радості, а також мають розуміння, що «разом нас багато», а це вселяє надію.
З огляду на зимову несподіванку Хресну дорогу учасники ДДМ провели всередині кафедрального храму св.Софії у Житомирі. Та й узагалі цьогорічна зустріч зосереджувалася головно в катедрі, оскільки отці-бернардини в Семінарійному храмі мають ремонт. Тож у катедрі був молебень Хресної дороги, ба навіть обід для учасників, а потім ще було кіно. Бо так сталося, що заявлена у програмі молодіжна група з Фастова «ІХТІС» не зуміла доїхати на ДДМ.
Організатори вирішили показати молоді хороший фільм, і в рамках завершення Великого Посту вибрали стрічку про сліпоглуху дівчинку («Остання надія»/Black). Мішель МакНеллі, яка після хвороби втрачає зір і слух, змушена жити у чорному безвихідному світі, вона і бунтує, і ображається. Але розумний вчитель виводить її з безнадійного бунту і вчить, як правильно вирішувати навіть таке нелегке життя… «Хороший фільм. Глибокий», – такими були відгуки після перегляду.
Плани проведення ДДМ мінялися просто по ходу: не зміг доїхати з Ворзеля на Молебень світла о.Олег Сартаков, тому цю частину молодіжної зустрічі провадив о.Ярослав Гіжицький. Він переказав молоді від о.Олега його слово для цього Дня: джерело.
– Джерело – це природний вихід підземної води на земну поверхню, – сказав він. – У видінні Єзекиїла Господь показує, звідки походить благословення і благополуччя людини. Це – Храм. Храм є Божим джерелом, це природний і благодатний вихід животворної води. Ніхто ніколи не чув про джерело, в яке вода втікає, а тільки про таке, з якого вона витікає. Ми – храм Божий, ми – джерело, ми – не храм егоїзму. Не заважаймо благодатним потокам вилитися з храму нашого серця. «Хто вірить у Мене, в того з нутра потечуть ріки води живої», – казав Ісус. Чому Мертве море стало мертвим? У нього впадають води Йордану, але з нього ніщо не витікає. І воно померло. Стань джерелом, навіть якщо ти сам спраглий – стань джерелом, і не прагнутимеш ні ти сам, ні ті, хто біля тебе!
Також і звичного ділення на малі групи цього разу не було: катехеза була спільна, тільки проводили її, зміняючи один одного, двоє священиків, о.Олег Кондратюк – кармеліт із Києва, та о.Вальдемар Павелець, паллотин із Довбиша.
Втім, саме Слово Боже залишається завжди незмінним, і воно лунало під час молебнів, переплітаючись із піснями та роздумами. Хто вірує – не осоромиться! Снігові заноси також не порушать зустрічі Ісуса з молоддю, бо головне – прийти до Нього й відкрити Йому серце. Навіть якщо щось не дуже зрозуміло, то все одно: хто вірує – не осоромиться. Навіть якщо якісь труднощі чи й страждання: хто вірує – не буде засоромлений…
Про сенс труднощів і страждань говорив на проповіді суботнього вечора о.Григорій Рассоленко.
– Вирок Каяфи звучав так: хай краще один помре, аніж народ. Замислімося над цією трагічною подією – змовою людей проти Бога. Змовою проти праведного. Його хочуть знищити, «аби вберегти народ». Люди у своїй гордині часто йдуть таким шляхом: відкидають Божу волю, намагаючись реалізувати власні плани неморальними методами. Несправедливість світу величезна: навіть праведний Бог не зміг вистояти проти неправого людського суду! Однак, з іншого боку, євангеліст зазначає: Бог таки вирішив спасти народ. Бог, як відомо, пише прямо по кривих рядках нашого життя… Бог навіть зло використовує, щоби нас відкупити. В цьому таємниця Божої мудрості, а також – таємниця страждання. Кожне страждання є несправедливістю. Але кожне страждання може бути відкупительним.
Твоє страждання, казав далі проповідник, може мати сенс, якщо воно буде поєднане з Богом. Невіруючого воно введе в депресію, а віруючого може об’єднати з Богом і привести до щастя. Жодні наші переживання, терпіння, муки, які ми пережили чи ще маємо пережити, – не позбавлені сенсу. Ми маємо перспективу – перспективу Неба.
З Богом ми маємо єднатися через Ісуса Христа, який стільки перестраждав за нас. Якщо ми з’єднаємося з Ним тут, на землі, то потім Він з’єднає нас із собою в Небі.
…На молодіжних зустрічах дуже часто духовна робота зводиться до радощів, спілкування (а ще спогадів, як минулого разу було класно), веселих пісень та іншого «розпливання духом». Добре, що на Дієцезіальному дні молоді є моменти радісного спілкування і моменти серйозної розмови про життя. Бо молоді завтра-позавтра стануть дорослими. І нехай їм придасться те, що вони прослухали в цих простих катехезах, коли вони зіткнуться з труднощами життя.
А поки що навіть такі труднощі, як раптова зима, – молоді тільки в радість!
Фото: сайт ДДМ, о.Ярослав Гіжицький
фінансово.
Щиро дякуємо!
