Все більше українців тікає від проблем і стресів у віртуальні світи, де вони освоюють нові професії, безтурботно заводять сім’ї і друзів, геть забуваючи про рідних людей в реальному світі.
Грати чи не грати? Кожен день все більше людей на планеті заводять віртуальне життя. Онлайн-іграми однаково швидко захоплюються діти і дорослі, чоловіки й жінки, студенти і директори фірм. Комп’ютер перетворює їх у ельфів, гномів, королів і принцес – могутніх і безсмертних. У численних вигаданих інтернет-світів є захисники – вони стверджують, що ігри допомагають зняти напругу після важкого робочого дня. Є і супротивники, які кричать, що онлайн-іграшки перетворюють людей в асоціальних зомбі. Психологи пояснюють: онлайн-ігри, так само, як і швидка їжа (напівфабрикати), дуже швидко задовольняють потреби людей, при цьому не вимагаючи особливих витрат. І тим самим вони викликають звикання. Ще одна причина – в онлайн-світі людина може надійно і надовго сховатися від реальних проблем. При цьому там вирішуються питання, чимось схожі з життєвими, але відбувається це цікавіше і швидше. Гравці освоюють іншу професію, знаходять нову дружину і дітей, заводять нових друзів. Тобто роблять те, що хотіли б зробити в реальному житті, але, на жаль, не можуть на це зважитися. У людей з’являється друге життя, яка їх влаштовує більше, ніж реальна. Природно, що реальна сім’я, яка пішла на другий план, починає вимагати пояснень, друзі перестають дзвонити, а дружина влаштовує скандал. Ми спробували розібратися, чи насправді онлайн-ігри так небезпечні, і як допомогти коханій людині повернутися у реальний світ.
Догралися до … весілля
Молодята Андрій та Марина одружилися спочатку в «кровожерливому світі», а потім – у реальному
У киянина Андрія та його дружини з Санкт-Петербургу Марини з онлайн-іграми пов’язані тільки приємні спогади. Вони познайомилися в онлайн-грі «Кровожерливий світ». Він під ніком «Темний ельф» входив у дуже впливовий клан, який стежив за порядком, а вона тільки вступила в цей загін на службу. Пізніше вони разом брали участь у війнах проти монстрів і чудовиськ. «Чим ближче ми знайомилися в грі, тим більше подобалися один одному. Так, в один з днів всі наші друзі дізналися, що наші герої одружуються, – посміхається Андрій. – Звичайно, це не означало, що це повториться в реальному житті».
На весілля запросили близько сотні мешканців віртуальної країни, а в профілі кожного учасника з’явилося повідомлення про шлюб «Принцески» і «Темного ельфа». Вже після весілля у віртуальному світі хлопець дізнався справжнє ім’я своєї дружини. «Ми почали спілкуватися поза грою і зрозуміли, що цікаві один одному, а стосунки у житті зав’язалися після того, як зустрілися у Москві. Два роки ще спілкувалися і в реалі, і в грі, а потім все ж таки одружилися у Києві, і Марина переїхала до мене жити. Вдома ми в онлайн-гру не граємо – це вже перебір. Ми насолоджуємося реальним спілкуванням один з одним ».
А ось шлюб полтавчан Ірини та Руслана Коваленко через онлайн-гру розпався. І справа зовсім не в тому, що дружина пиляла чоловіка за його особливу пристрасть до віртуального життя. «Ми обидва грали в одну і ту ж гру. Це почалося, коли ми були на останньому курсі університету, – згадує Ірина. – Руслан почав грати в World of Warcraft, я спочатку намагалася його відмовляти – мені не подобалося, що він там проводить багато часу, а потім сама зареєструвалася». Ірина розповідає, що її хлопець був кровожерливим Орком, який постійно бився за землю, а вона вибрала собі роль Ельфа і займалася нагромадженням мудрості. Після цього вони стали краще розуміти один одного. Якісь побутові питання навіть вирішували у грі. До речі, саме у грі Руслан зробив пропозицію Ірині. «Я вийшла за нього у реальному житті, ми переїхали в окрему квартиру, до того моменту у нас вдома вже були два комп’ютери і після роботи ми все більше спілкувалися між собою тільки у грі. Потім у мене стали швидко зростати показники, я переходила з одного рівня на інший і, нарешті, вийшла заміж за дуже впливового героя». Це рішення й обурило реального чоловіка Ірини, він попросив розірвати шлюб у грі, потім почав вимагати, щоб Ірина взагалі перестала грати. Сварки через гру переросли в побутові, і, в результаті, подружжя розлучилося. «Я не думаю, що винна онлайн-гра, швидше за все, вона була приводом, а з Русланом ми просто не підходили один одному», – резюмує Іра.
Олександр. Погодився фотографуватися тільки зі спини
Ще рік тому про життя лікаря приватної клініки Віталія можна було сміливо сказати – вдалося. Вони з дружиною відзначили в Єгипті п’ять років шлюбу, збиралися купити нову квартиру. «Плани тоді зіпсувала криза, Віталія перевели на півставки, – розповідає дружина Наталя. – Тоді він тримався молодцем, але як людина дуже активна, яка звикла заповнювати роботою кожну секунду, почав нудьгувати. Я не відразу звернула увагу, що він серйозно захопився онлайн-грою ». Віталій у віртуальному світі лікував колег по спільноті, поранених монстрами. Наталя спочатку тільки пораділа за коханого чоловіка, бачачи, що нарешті він перестав ходити похмурим як темна хмара по квартирі. «Але ситуація стала дивно змінюватися, – нарікає Наталя. – Я помітила, що віртуальний світ відбирає в чоловіка все більше часу, він став неуважним. Коли я, йдучи на роботу, говорила: «Пельмені в холодильнику», він кивав, а ввечері я знаходила їжу недоторканою. Потім виявилося, що чоловік почав мені брехати, виявилося, що у нього в Мережі інша дружина і навіть прийомні діти, і ця родина йому важливіша, ніж реальна. Після декількох великих сварок Віталій визнав, що став залежним, і пішов до психолога ». Сам глава сім’ї говорить на тему онлайн-ігор неохоче. «Мені здавалося, що підсісти на це можуть лише підлітки і незадоволені життям дурні. У мене ж все було нормально – сім’я, робота. Зараз навіть не хочу думати, що все це міг втратити через світ фентезі та комп’ютерних друзів », – скаржиться чоловік, який після бесід з психологом залишив гру.
Приховує своє віртуальну життя від дружини і харків’янин Олександр, тому просить не називати його прізвище. При цьому він визнає – гра робить його залежним, каже, що вибираючи між цікавим подорожжю і грою, вибере останню. «Якщо два дні не заходжу у гру – думки тільки про те, де знайти комп’ютер і продовжити битви, – каже Олександр. – Правда, вдома у нас з дружиною домовленість: я комп’ютер не вмикаю взагалі. І, звісно, не кажу їй про своє інше життя. Вона не знає, що якусь частину зарплати я витрачаю на купівлю зброї і талісманів (за свої реальні гроші купує у грі артефакти. – Авт.) – Скандали мені не потрібні ».
Психологи: грати можна і в житті
Фахівці сходяться на думці, що якщо ваша рідна людина більше двох годин на день присвячує онлайн-іграм, при цьому забувши про речі, які колись мали для неї величезне значення, слід бити у дзвони. Але робити це потрібно без криків та різких рухів. Якщо така ситуація сталася у вашій родині, то не варто влаштовувати істерики і скандали. Це буде мати зворотний ефект.
Існує декілька способів витягнути «бранця» з цієї безодні. Для початку фахівці пропонують розібратися, чому людина пішла в інший світ, що вона там шукає? «Потрібно зрозуміти, чим можна спокусити його в реалі. Ні в якому разі не можна відразу ж ставити питання категорично: або я, або комп’ютер, – вважає психолог Тетяна Михеєнко. – Я б порадила дружинам згадати про зваблення, спробувати хоча б так відволікти чоловіка від комп’ютера. Можна придумати якусь спільну справу, зайнятися екстремальним або активним відпочинком: дайвінг, квест-ігри. Можна придумати цікавий спільний відпочинок, наприклад влаштувати поїздку на вихідні в село, де немає комп’ютера. І там вже легше звернути увагу на проблему ».
«Пропоную разом із залежним скласти таблицю з плюсами і мінусами ситуації, що склалася. Звичайно, гравець буде називати позитивні сторони, наприклад говорити, що він отримує так емоційну розрядку, у вас же буде можливість сказати, що він став роздратований », – продовжує соціальний психолог Валерій Рожко. Після того, як проблема піднята, Рожко пропонує переходити до більш активних дій – наприклад, запропонувати людині ту ж рольову гру, тільки в реальному житті. Якщо йому хочеться бути магом або ельфом, то варто підключитися до цього руху в реальному житті – піти до толкієністів. Категоричний у цьому питанні психолог Євген Заїка: «Я б запропонував подружжю і батькам бути пильними і не пускати людину в онлайн. Ситуацію краще попередити, ніж потім розбиратися з нею. Тому якщо в будинку є комп’ютер та інтернет, то варто відразу ж усвідомити, що онлайн-ігор тут не буде ».
Віртуальним життям живуть мільйони
Сьогодні у світі існує кілька сотень онлайн-ігор. Найпопулярніша – World of Warcraft, зроблена у стилі фентезі, «життя» в якій триває цілодобово, і в штурмі замку може брати участь сотня гравців. Український «Кривавий світ» – простіший, але більш доступний.
Історія онлайн-ігор почалася на кафедрі американського університету у 70-х роках. Перша гра була примітивною, вона перебувала лише в закритих мережах, які стояли в різних університетах. Стрімко розвиватися онлайн-індустрія почала в середині 90-х, коли з’явився інтернет. Тривимірна графіка вперше виникла у 1996 році. Цю дату і прийнято вважати початком нової ери онлайн-ігор. У той же час з’являються перші платні ігри, виникає можливість набрати штат гейм-майстрів, щоб ті постійно контролювали події у віртуальному житті. Так починають з’являтися ігри-світи, де життя не припиняється цілу добу – йдуть війни, видаються закони, люди одружуються і розлучаються. Бум на онлайн-ігри в світі почався на початку XXI століття, кількість учасників зростає щодня. Існують спеціальні онлайн-ігри навіть для дітей. П’ятирічна дитина може зареєструватися на сайті, вибрати собі персонажа і, виконуючи різні доручення, дослужитися до рівня принцеси або принца.
World of Warcraft – найвідоміша онлайн-гра в світі, в якій беруть участь 12 млн гравців. Світ гри схожий на той, що описував Толкієн: можна стати ельфом, велетнем і т.д. Якщо в більшості ігор, досягши високого рівня, персонаж стає фактично невразливим і грати стає нудно, то в WОW, навіть будучи напівбогом, ти можеш загинути в сутичці з ватагою новачків. До того ж для супергравців є суперскладні рівні. Однак гра – це не тільки сутички, але й пошук талісманів. Зустрівши іншого гравця, можна запропонувати йому відправитися в подорож і вже спільно рубати монстрів, а заодно базікати про новини чарівного світу. Навіть сім’ю завести можна. Можна торгувати зброєю, артефактами, заробляти ігрові гроші, які навіть обмінюються на реальні.
Найпопулярніші українські онлайн-ігри також зроблені в стилі фентезі, довгожителем вважається гра «Кровожерливий світ». За оформленням та різноманіттям він набагато поступається World of Warcraft. Тут двомірні, а не тривимірні персонажі, менше ігрових завдань, не така різноманітна зброя. Але разом з тим у «кровожерливого світу» є одна важлива перевага. Для цієї гри не обов’язковий потужний комп’ютер, в неї можна грати прямо у себе в офісі, в інтернеті. Гра споживає мінімум трафіку і не вимагає установки на комп’ютер ніяких додаткових модулів. А оскільки в неї грають українці, то і спілкування простіше, ніж у WОW, який лише нещодавно став російськомовним. Для більшої зручності навіть зроблені спеціальні чати.
Прирівняли до алкоголізму
«Віртуальний світ – це одна з найкращих захистів від життєвих негараздів, – вважає психолог Тетяна Михеєнко. – У тому числі нинішніх: економічна нестабільність, політична плутанина, небезпечний грип. І всі ці перипетії тривають не один місяць, що дуже дратує. А в грі відбувається дуже швидка зміна подій, що дозволяє нашим зоровим і слуховим рецепторам легко насититися і отримати задоволення, забути про те, що відбувається за вікном». Психологи в один голос твердять: комп’ютерні ігри в реальному часі – це велика проблема, через них розпадаються сім’ї, люди починають гірше орієнтуватися в реальності, ховаючись від проблем в інтернет. Туди нині перебралися і ті, хто раніше грав у казино. Зараз вони там шукають можливість задовільнити свій азарт.
«Самі ігри влаштовані так, що дуже складно не підсісти на них, – говорить директор Українського інституту залежності Володимир Родін. – Проблема ще й у тому, що про шкоду куріння, алкоголю, наркотиків ми знаємо, а ось про комп’ютерну ігрову залежність інформації дуже мало ». А тим часом саме ця залежність міцно увійшла до п’ятірки найсерйозніших у світі, розділивши третє місце з алкоголізмом. Лідерство утримують тютюнозалежності, на другому місці – пивний алкоголізм. Наркотична залежність на четвертому місці. До речі, за кордоном цією проблемою вже перейнялись близько сотні громадських організацій і державних установ. Наприклад, у Швеції розраховану на багато користувачів рольову гру World of Warcraft прирівняли до кокаїну і назвали найнебезпечнішою, за ступенем звикання, комп’ютерною грою у світі, обмеживши до неї доступ. Саме ця онлайн-гра стала причиною 12% європейських розлучень (2008). Для порівняння: через наркотичну залежність одного з подружжя розпалися 6% пар в Європі. А в деяких штатах США вже діють закони, які дозволяють відправити залежного від комп’ютерної гри на примусове лікування. Ще одна проблема, про яку говорять психологи, це смерть від «передозування» комп’ютером. У світі вже зафіксовано кілька випадків, коли людина попрощалася зі світом реальним через світ віртуальний.
Розробник: в онлайні знаходяться роботу
Український віртуальний світ існує близько 10 років. Розробники онлайн-ігор стверджують, що попит постійно зростає, тому на ринку виникають нові продукти і, відповідно, з’являються нові гравці. Кількість учасників української гри «Ферма», яку запустили в мережі «вКонтакте», досягло мільйона чоловік всього за кілька місяців. «Але це не означає, що люди залежні. Кожен витрачає на гру стільки часу, скільки вважає за потрібне. Ігри в соціальних мережах взагалі дуже прості, цілодобово там ніхто не сидить », – говорить генеральний директор однієї з компаній розробників ігор Андрій Львів. За його словами, в іграх люди не тільки знаходять розрядку і можливість зняття стресу, але й можуть почерпнути чимало корисного. Наприклад, комп’ютерні онлайн-ігри для багатьох людей – єдина можливість спробувати себе в новій ролі. Якщо людина все життя мріяла бути лікарем, а стала менеджером, то тут вона може лікувати. «У нас багато людей, які завдяки грі вдосконалюють свої здібності. Наприклад, практикуючі юристи. Є приклади, коли люди дуже грамотно себе проявляли у складанні законів віртуальної держави ». Згоден з думкою колеги і український розробник Тимур Родіонов. За його словами, людина може багато чому вчитися і «набивати гулі» в грі, а потім не повторювати тих помилок у житті, що робить її більш емоційно стійкою. До того ж деяким талановитим хлопцям вдається в грі знайти реального роботодавця, адже в онлайні зустрічаються дуже багаті і впливові люди. «У нас був випадок, коли два хлопці, керівники кланів у грі, влаштувався на роботу до свого підлеглого у віртуальному житті, – посміхається Тимур. – У звичайному житті він виявився директором комп’ютерної фірми. Потім один з хлопців привів на цю роботу свою дружину і брата ». При цьому творці комп’ютерного життя не заперечують: у вигаданому світі «застрягти» можна всерйоз і надовго. «Звичайно, якщо у нього їде дах і він зовсім не посвячує часу дружині або дружина завела собі в онлайн-грі інші зв’язки, то винні в цьому не онлайн-ігри. Тут кожен повинен розібратися в самому собі», – підсумовує Тимур.
фінансово.
Щиро дякуємо!
