Усмішка Сари – надія всупереч вірі
Тож і засміялася Сара, кажучи сама до себе: «Оце б то, зів’янувши, та й здобутись на таку втіху? І чоловік мій вже старенький». (Бут 18,12).
Сміх Сари, що підслуховувала при вході до намету, асоціюється в нас із чимось негативним. Почула вона, як Господь сказав її чоловікові: за рік повернуся до тебе, і твоя жінка матиме сина (Бут 18,10). Сара й Аврам були обоє вже похилого віку, отож Сара й не довіряла словам гостя. Він же не покарав її за брак віри. Хоча й міг. Зрештою, в подібній ситуації Захарія втратив мову, був покараний за недовіру.
Палітра почуттів
Ситуація, здавалось би,...
19 Лютого, 10:51
1739
Дайджест