Батьки зазвичай прагнуть бачити своїх дітей у подружжі, уже з їхніми діточками. А скільки з батьків задумуються над тим, яку роль вони самі відіграють у тому, щоб їхні діти були по‑справжньому щасливі у подружжі?
Не секрет, що наше суспільство не вміє відпускати дорослих дітей і прагне продовжувати опікуватися потомством, навіть коли воно зріле і цілком дієздатне. Хоча, яке там зріле, якщо батьки взяли на себе всі проблеми, прийняття всіх рішень залишили за собою і фактично проживають життя замість своїх дітей, щоб ті не перемучились!
Проте діти виростають, хочемо ми цього чи ні. І ось вони вже доросли до того, щоб відповідати не лише за себе, але також і за іншу людину — вони знаходять пару і хочуть створити свою власну родину. Свою власну територію відповідальності, з власними правилами, з особистим досвідом. І, повірте, чи буде у вас доступ на цю «територію» — залежить від вас.
Випереджаючи обурення, поспішаю зазначити, що втручання батьків у життя дорослих дітей не завжди є усвідомленим перешкоджанням: зазвичай все відбувається у добрій вірі й під гаслом «ми краще знаємо», «ми життя прожили» і «ми ж тобі не чужі/не вороги» тощо. А фінал переважно розвивається у двох напрямках — або розбита молода сім’я («а ми (батьки) завжди знали, що він/вона тобі не пара»), або молоде подружжя («невдячні шмаркачі») розривають стосунки з батьками, які ніяк не почнуть жити власним життям. Варто також зазначити, що не йдеться про такі випадки, як домашнє насильство чи пияцтво, коли втручання та допомога не лише бажані, але й необхідні.
Ось три поради для батьків, які допоможуть подивитися на звичні речі під дещо іншим кутом і — цілком імовірно — допоможуть вам зберегти добрі відносини із молодою сім’єю та стати чудовими дідусями та бабусями.
1. Змиріться
Вибір зроблено. Ваша дитина виросла і сама вирішує, кого кохати, з ким одружуватися. Я знаю, ваша кровиночка вартує найкращого. Але оскільки так думають усі батьки, то будьте певні: батьки нареченої (чи нареченого) вашої дитини мають аналогічні думки. Поставтеся до вашого сина чи доньки як до дорослої людини, яка здатна вирішувати сама, адже такими ви їх виховували. Прийміть їхній вибір — у нього людське обличчя також чиєїсь дитини. А крім того, звідки вам знати, чи це не найідеальніший вибір? Адже їхній шлях лише почався!
2. Відпустіть
Відпустити молоду сім’ю ще складніше, ніж змиритися з вибором. Але спробуйте не контролювати, не вказувати, не повчати, не змушувати жити за своїми стандартами, не допомагати, коли не просять, не брати на утримання — і ви побачите, скільки часу і коштів у вас звільнилося для себе. Ви також заслужили на те, щоб подорожувати чи мати час на улюблену справу — скористайтеся цією можливістю! Якщо ваш син чи донька достатньо дорослі для того, щоб одружитися, — отже, вони доросли і до того, щоб подбати про матеріальне забезпечення сім’ї, яку вирішили створити. І вони також цілком здатні самостійно приймати рішення і вибирати шлях, яким розвиватиметься їхня сім’я. Зробіть собі послугу: подбайте про своє подружжя, а вони подбають про своє. Дайте їм шанс.
3. Довіряйте
Особливо тоді, коли ваші діти самі стають батьками. Пам’ятайте, що ці милі новонароджені створіння мають батьків, які готувалися до їхнього народження дев’ять місяців. Ви свою місію з виховання дітей вже завершили. Це ваші онуки, і виховувати їх ви не маєте обов’язку. Не прагніть цього. Любіть, гуляйте, забирайте на вихідні чи канікули, якщо вік дозволяє — ваш та онуків; але решту залиште батькам. Довіряйте їм — вони знають, що роблять, навіть якщо роблять це не так, як ви. Та й узагалі, радійте, що ваші діти такі зрілі, що не скинули на вас своїх дітей і не втекли, а радять собі з ними самотужки. Це ж добрий знак: отже, ви свого часу добре їх виховали. Пишатися треба, а не ображатися чи засмучуватися.
Сподіваюся, що ці прості, місцями очевидні думки допоможуть вам побудувати гарні стосунки з молодою сім’єю. І наостанок: перш ніж радити — спитайте себе, чи це промовляє ваш досвід, чи особисте зранення; перш ніж критикувати — згадайте, чи це справді так важливо, щоб вартувало зіпсованих відносин; перш ніж втручатися — подумайте, які наслідки може мати ваше втручання.
Будьте тими, до кого вік прийшов не сам, а привів із собою мудрість і розважливість. Любіть не лише своїх дітей, а й себе. З Богом!
фінансово.
Щиро дякуємо!
