Тут немає нічого надто складного. Треба тільки одного — бажання. А результати можуть бути безцінними: адже коли Великдень у дітей асоціюється зі спільною сімейною радістю, зміцненням стосунків і творчим часом — це найкращі асоціації!
Святкування Господнього Воскресіння є найважливішим часом для католиків, а також це найрадісніший час. Ці дні мають велике значення для життя сім’ї. Як віруючі батьки, ми хочемо, щоб у наших дітей були тільки найпозитивніші асоціації з Великоднем. Однак іноді теорія — це одне, а практика — зовсім інше.
Великдень з дітьми
Проведення цілого дня за столом або перед телевізором (або і тим, і іншим) не зробить так, що якимось дивом діти потім згадуватимуть цей день, рум’яніючи з радості, або хоч би з добрими думками. Навіть якщо вони в певний момент з ентузіазмом реагують на ідею увімкнути телевізор чи комп’ютер.
Тут, однак, ідеться про іншу, тривалу радість, яка походить від стосунків, від спільного перебування, від того, що ми присвячуємо одне одному стовідсоткову сімейну увагу і — хай би як це піднесено звучало — так наслідуємо Того, Хто воскрес заради нас.
Звісно, є хороші, варті уваги фільми, які можуть бути добрими для перегляду на Великдень; але зараз не про них. Я би краще поставився до них як доповнення планів на Великдень. Нижче я пропоную деякі ідеї щодо того, як можна включити реальність Воскресіння в сімейний час радості.
1.Великодні шаради
Підготуйте фрази, пов’язані з Великоднем, які відповідають віку ваших дітей. В Євангелії можна знайти дуже багато «заготовок». Хтось один бере аркуш паперу зі спеціально підготовленої стопки й малює або показує (залежно від вашого спільного рішення) задану фразу — звичайно, не промовляючи слів. Переможцем стає той, хто відгадає найбільше цитат.
Що можна загадати в шараду? «Воскресіння» в контексті Великодня, певно, буде неважко відгадати. Давайте спробуємо кілька дещо незвичайних пропозицій (знов-таки, враховуючи вік дітей), до прикладу: «учні біжать до гробниці», «Ісус-садівник», «налякана варта біля гробниці», «ангел каже: Його тут немає», «жінки обіймають ноги Ісуса», «учні йдуть до Еммауса», «Ісус приходить до учнів, попри замкнені двері», «Ісус їсть рибу», «Ісус розмовляє з Симоном Петром біля вогню».
Я вважаю, що це досить вдалі моменти для творчого вираження, малювання або просто радісного відгадування. Однак, понад усе, ці шаради можуть стати чудовою відправною точкою для розмов про різні ситуації, що пов’язані з воскресінням Ісуса та описані в Євангеліях.
2.Святий на лобі
Є кілька варіантів ігор, у яких кожен учасник надягає на голову спеціальну пов’язку з зображенням персонажа, рослини або предмета. У грі учасник вгадує, що в нього намальовано на лобі, ставлячи закриті запитання — тобто ті, на які можна відповісти лише «так» або «ні».
Хіба це не прекрасна ідея для адаптації великодніх цілей — і релігійних загалом? Просто знайдіть спосіб прикріпити картку до лоба, і готово!
Що або хто може бути на таких картинках? Є кілька менш очевидних фігур, пов’язаних із воскресінням: сотник, солдат-вартовий, первосвященник; але є й більш знайомі та легше вгадувані: ангел, Марія Магдалина, святий Петро, святий Йоан, святий Тома, Діва Марія.
Звісно, можна відгадувати і предмети: риба (та, що з Галілейського озера), полотно (те, що Плащаниця), хліб, розламаний в Еммаусі, та інші характерні «об’єкти» — такі як сліди від цвяхів на руках Ісуса.
Це може бути чудовою грою, яка закріплює певні факти, пов’язані з воскресінням, та стимулює дитячу уяву.
3.Природа — образ воскресіння
Таке проведення часу, окрім бажання, вимагає гарної погоди. Хоча великодній час, і то за обома календарями, цього року за погодою ближчий до Різдва, ніж до Воскресіння, — за гарної погоди можна, і навіть потрібно, вийти з дому всім разом.
Куди? Насамперед, звісно, до храму. А якщо є така можливість, то вибратися з сім’єю на природу: до лісу, в парк, над річку — що у вас є поблизу.
Саме там буде найкраща нагода для сімейної зустрічі з природою, яка оживає. Спостерігаючи за зеленню серед дерев, які ще недавно зимували і здаються завмерлими, можна відчути ритм Божого творіння, яке постійно проходить ті самі цикли, відроджується і плодоносить.
Тут є місце для терпеливості, стійкості, порядкування. Тут також є місце для слова «воскресіння» — бо саме це відбувається з природою на початку кожної весни.
Так діти можуть побачити, що Бог створив світ, який нам не чужий, а нерозривно пов’язаний з ритмом нашого життя. Він є відображенням наших криз, наших підйомів, «принесення плодів» і повторних падінь — із яких Воскреслий нас піднімає.
Переклад CREDO за: Ярослав Кумор, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
