Свідчення

Чашка кави, яка врятувала життя

11 Листопада 2017, 11:38 3085

…Потім Кейсі розгорнула зім’ятий чек. Прочитавши, що там було написано, вона завмерла…

Чи ти колись відчував, що мусиш щось зробити, сам не знаючи, чому? Така ситуація трапилася студентці Кейсі Фішер. Вона побачила безпритульного, який жебрав дрібні, збираючи на каву. Якоїсь миті Кейсі впіймала себе на тому, що нав’язливо крутиться біля нього, намагаючись привернути його увагу.

«Йшла сьогодні від Dunkin’ Donuts і побачила бездомного хлопця, що сидів на узбіччі і жебрав дрібні. Зрештою зустріла його, як він походжувався вулицею. Коли він рахував свої дрібняки, аби щось купити, я стала страшенно нав’язливою. Без угаву щось до нього говорила, попри те, що він геть не мав охоти розмовляти. Було у нього десь із долар, отож я купила йому каву і бублика, і попросила, аби сів біля мене. Він розповів, як часто люди ставляться до нього зі злістю, бо він безхатченко, і про те, як наркотики перемінили його в людину, яку він сам ненавидить. Його мама померла від раку, він ніколи не знав свого тата і хотів просто бути кимсь таким, ким би мама пишалася…»

Кейсі запитала, як його звати — це така дрібниця, але дуже важлива. Коли просиш когось назватися, то робиш людині приємність. А це підстава почутися любленим. Зрештою, кожен хоче лиш одного: почуватися любленим.

Студентка написала про цю зустріч на своєму Фейсбуку, і також поділилася важливим знімком. «Цю кохану людину звати Кріс, і він — один із найбільш чесних і щирих людей, яких я будь-коли знала. Коли я зрозуміла, що маю повертатися на заняття, Кріс попросив мене почекати, бо хотів щось для мене написати. Вручаючи мені зім’ятий чек, вибачився, що його рука тремтіла, коли він писав, потім усміхнувся і вийшов. Я розгорнула записку».

«Я хотів сьогодні накласти на себе руки. Завдяки тобі уже не хочу. Дякую тобі, гарна людино».

Це урок, який ми маємо вивчати безконечно: наша доброзичливість до іншої людини може змінити чиєсь прагнення смерті у прагнення життя, готовність здатися — у ще одну спробу.

«Як багато людей почуваються чужими на сімейних святах, відкинутими, і щодня тужать за крихтою любові?» (Папа Франциск).

Переклад CREDO за матеріалами: Aleteia  

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: