7 головних гріхів

[img:3:15-1]

Бруд гріха не завжди нас відлякує, проте сама розмова про гріх тривожить сумління. Аби розібратись на чому полягає гріх, і чи можливо не грішити, ми звернулись із запитанням до о. Юзефа Збіцяка, професора з морального богослов’я Вищої Духовної Семінарії та Інституту Богословських Наук у Городку.

– Отче, скажіть, будь ласка, чому поганий вчинок називають гріхом?
– Релігійна назва злого вчинку – гріх. Це зло, вчинене не лише людині, але й Богу, порушення Божого Закону, інакше – недотримання Десяти Божих Заповідей. З іншого боку – це певний непослух, образа та кривда Бога. Невіруючі не називають погані вчинки гріхом, лише злом, кривдою.

– Яка різниця між важкими та легкими гріхами?
– Гріх – це хвороба душі. Відомо, що є запальний стан хвороби, але є також хронічна та смертельна хвороба. Так само з гріхом. Злість, нервовість часто відноситься до дрібних щоденних гріхів, натомість вбивство, крадіжка чи знущання над людиною – є важким гріхом. Злочин проти людства, особистий чи суспільний несе велику загрозу для цілої нації. Звичайно, зло як і хвороба тіла має епідемічний характер, якщо не лікувати вчасно. Різницю між легким та важким гріхом можна помітити по наслідках вчинку, в розмірі зла, заподіяного людині, суспільству чи Богу. Найбільше зло, яке можна заподіяти людині – відібрати життя. Адже життя людини їй не належить, тому і права відбирати його ніхто з людей не може.

– Що є смертельним гріхом?
– Смертельний гріх – це той важкий гріх, який зриває дружбу людини з Богом. Одночасно людина може залишитись віруючою, але без дружби з Богом. Це дуже небезпечно, адже без покаяння виникає загроза не лише відійти, але й залишитись засудженим.

– Як можна отримати відпущення гріхів?
– Бог любить людину. Також Він прагне, щоб людина не втратила своєї гідності, шляхетності. Аби уникнути наслідків гріха, Господь залишив т. з. «дорожні знаки» – Заповіді Божі, які вказують правильний шлях на дорозі життя. Щоб отримати прощення, просимо вибачення. Так само з гріхом. Маємо навчитись просити пробачення у Господа, бажаючи покаятись у своїх злочинах перед Богом та перед людьми. Таїнство Покаяння дає можливість вилікуватись. Сповідь – це лікувальний засіб під час хвороби душі та серця.

– Найдавніша християнська традиція знала 3 головних гріхи: вбивство, зречення віри та перелюб. Сьогодні Католицька Церква згадує 7 головних гріхів. Чому сім, що зумовило до зростання? Гріховність людей?
– Чому сім? Це не критерій, гріхів може бути набагато більше. Наприклад, пияцтво є певною схильністю до гріховності, є тим гріхом, який фігурує, знаходиться на найвищій сходинці усіх гріхів разом узятих. Звичайно, їх можна звести до семи гріхів, тому й назва ГОЛОВНІ ГРІХИ. Але у кожного свій головний гріх.

– На чому полягає гріх гордості?
– Людина, піддаючись гріху гордості, думає, що вона найкраща, наймудріша та най-най… Це сліпота, брак самокритики, надмір самозвеличення. Зарозумілість створює темряву навколо себе та малює неcправжній образ власного «я». Гордість породжує бажання влади. Знаємо історію Гітлера, Сталіна… Така гордість може зрости до катастрофічних розмірів. Звичайні люди теж грішать пихатістю. Наприклад, у сімейному житті, коли чоловік/жінка доводить свою рацію, не беручи до уваги думку інших членів сім’ї.

– Що є причиною гріха жадібності?
– Жадібність може мати різний характер. Насамперед – це жадібне прагнення мати якусь річ за будь-яку ціну, та без поміркованості. Людина, наче зневолена, живе тим, щоб мати все більше і більше.

– Побутує думка, що причиною зла у світі є заздрість. Це правда? На чому полягає гріх заздрості?
– Заздрість – це погане ставлення до людей, які щось здобули. Заздрісна людина сумує, якщо бачить чиєсь щастя, та тішиться, коли хтось плаче. І замість того, щоб самій мобілізуватись до роботи, така людина постійно нарікає. Заздрість нищить любов до ближнього, пошану до іншої людини. Наслідком заздрості є замкнутість та упередження. Заздрість в історії – це зло комунізму. Ті бідні, що дорвалися до влади, нищили людей, які протягом поколінь здобували матеріальні та духовні блага. «Я не маю і ти мати не будеш» – таким був їх девіз. Поєднання гордості та заздрості веде до конфліктів. А якщо таке трапляється у політичному житті країни, то загроза збільшується до деградації нації.

– На чому полягає гріх гніву?
– Гнів не дозволяє пробачити, пробуджує бажання помсти. Якщо людина не панує над своїм гнівом, це теж нищить любов до ближнього.

– Сучасний світ звинувачує Церкву у забороні статевих стосунків. Сексуальність – це зло?
– Сексуальність – це добро і Церква не відкидає статевих стосунків, лише підкреслює, що вони не можуть відбуватись будь-коли і будь з ким. Такі відносини мають бути освячені Таїнством Подружжя.
Господь, створивши чоловіка та жінку, прищепив здатність жінці бути матір’ю, а чоловікові – батьком. Також Бог створив сім’ю – місце для розвитку любові двох людей.
Найгірше те, що світ взагалі не вважає нечистоту гріхом. У сучасному світі сексуальність сприймається як наркотик. Псевдосвобода і безвідповідальність – ось що керує людьми та зводить усе до розпусти.

– Як Ви вважаєте, гріх обжерливості не забувся у нинішню еру споживацтва? Що це за гріх?
– Це дуже делікатна проблема, тому що людина має право до етикету, до здорового харчування. Гріх обжерливості – це схильність деяких людей, які живуть, аби їсти.
Але цей гріх стосується не тільки їжі. Інший бік гріха обжерливості – це пияцтво, наркоманія. Великою загрозою для суспільства є усе, що робить людину залежною, змушує її психічно і фізично деградувати.

– Який найбільш класичний спосіб згрішити гріхом лінощів?
– Лінь притаманна кожному, хто втікає від відповідальності. Звичайно, найбільш поширені лінощі – занедбання обов’язків.

– Незабаром у храмах пройдуть масові, так звані «сезонні сповіді». Стометрові черги до сповідальниць та втомлені священики. Чи в таких передсвяткових сповідях є сенс?
– Люди хочуть пережити свята краще. Кожен прибирає своє помешкання на свята, так само і з духовним життям – варто прибрати душу з бруду зла. Що стосується великої черги до сповіді перед святами, то це дійсно проблема і для того, хто сповідається, і для священика-сповідника. Багато осіб сповідається з обов’язку, з традиції, але це не значить, що така сповідь недійсна. На мою думку вона приносить менше плодів, проте дає перепустку до примирення з Богом.
Регулярна сповідь дуже важлива для нормального духовного розвитку і підтримки християнського життя. Регулярна сповідь, так само як Євхаристія, допомагає жити по-християнськи.

– Прослідковується й інша тенденція – люди не сповідаються. Замість сповіді ходять до психіатрів та психоаналітиків. Що є причиною цього явища?
– Світськість. Байдужість. На Заході багато хто називає себе віруючим, але не визнає 10 Божих Заповідей, не ходить на Месу, не приступає до Святих Таїнств. Це так звана «часткова релігійність». Занедбання сповіді поєднується з релігійною байдужістю. Нищиться почуття гріха. Гріха немає, немає жодного морального обов’язку. Через ідеологію сучасності знеболюється сумління, воно стає менш вразливим на добро і зло. Моральність тоді стає на заваді і людина вибирає оманливу та несправжню «свободу». Свободу потрібно задіювати до добра, а не навпаки. Сповідь – це є в певному значені психотерапія. Психотерапевт зможе знеболити та звільнити від проблеми на короткий час, натомість, не вилікує зраненої душі гріхом. Сповідь – це не розмова зі священиком, а розмова з Богом, який лікує, вносить світло пробачення, повернення на дорогу вільності. Сповідь – цінне Таїнство, яке служить морально-духовному розвитку християни