Ці слова — поетична печать книги, єдиної в своєму роді, у Біблії. Пісня пісень. По-єврейськи, “шір гашірім”. В єврейській біблійній мові немає ступенів порівняння, як в українській мові (напр. “великий” – “більший” – “найбільший”). Тому одним із способів вираження ступені порівняння було повторювання того самого слова. Це значить, що назва книги означає “найкраща пісня”, “надзвичайна пісня” (the sublime song, le plus beau chant). Книга посвячена любові, посвячена Йому і Їй, вічна пара, яка з’являється на землі кожного дня, огорнуті щастям любові. Поема посвячена в особливий спосіб дівчині, жінці, бо саме вона є в центрі книги, не зважаючи на пануючу чоловічу культуру Сходу. В книзі, крім головних героїв, є побічні, але й серед них більше жіночих фігур. Текст книги знищує фальшивий стид, бо автор чистим оком, із захопленням поета, дивиться на красу природи, тіла, почуттів, ніжності, кольорів, запахів, звуків, гармонії. Вся книга читається як гімн радості життя та любові. Один з біблеїстів писав: коли небо закрите хмарами (як зараз за вікном), то поверхня озера виглядає плоскою і металічно темною, а коли світить сонце, то вона перетворюється на неперевершене дзеркало, розмальоване фарбами кольорів неба й землі. Так і людське життя, коли воно розфарбоване любов’ю: панорама завжди та сама, робота монотонна, міста анонімні та холодні, дні подібні один до одного. Любов має силу перетворити все і тоді дуже легко любити всіх і все. Тоді на все дивиться по іншому, іншими очима, бо людина знає — ввечері дома його чекає друга половинка. Людина віруюча знає, що ввечері свого життя побачить свого Господа. Тож Пісня пісень це пісня, що оспівує любов, любов, яка є частинкою безкінечності, вічності. Це пісня тих, хто через любов зустрічає іншу людину та Бога, Котрий сам є необмеженою Любов’ю (пор. 1Йн 4,8.16).
При цій нагоді варто пригадати про різні сенси Святого Писання. Для нас, людей ХХІ століття, все рахується в категоріях історії, фактів, дійсності. Вимагаємо точності, достовірності. Коли йдеться про Біблію, то запитуємо про точність опису створення світу чи людини, про історичність виходу Ізраїля з Єгипту, про точність дат та цифр. Коли доходиться до книги Пісня пісень, то стаємо трошки розгублені. Чому ця книга в Біблії? Як її можна вважати натхненою Богом і чого вона навчає?
Коли на якусь хвилину забудемо, що Пісня пісень входить в канон Святого Писання, то таку книгу ми би назвали поемою про любов. Дійсно, походить вона, мабуть, зі збірки епіталамів, тобто весільних пісень на честь молодого подружжя, що виконувалися хором дівчат й хлопців перед шлюбними покоями молодих. В книзі говориться про двох молодят, які шукають один одного, говорять про свої почуття, зустрічаються і розлучаються, щоб нарешті поєднатися в досконалій гармонії своїх мрій. В цілій книзі немає ані разу мови про Бога, крім одного випадку. У відомому вірші 8,6 говориться про любов і порівнюється її з полум’ям: “стріли любові — вогненні стріли, правдиве полум’я Господнє”. Але вираз можна перекласти по іншому, як, наприклад, в російському перекладі “стрелы ее – стрелы огненные; она пламень весьма сильный”. Вживання імені Господнього є ще одним способом вираження найвищого способу порівняння. Щоб сказати “висока гора” можна було сказати ”гора Господня” або “гора гір”, або щоб передати ідею сильного вітру – “вітер Ягве”. Тому можна сказати, що Пісня пісень не здається книгою релігійною. Але ось де-які уривки єврейських раввінів, що коментували Пісню пісень: “Коли Адам згрішив, Бог піднявся на перше небо, віддаляючись від землі та від людей. Коли згрішив Каїн, піднявся на друге небо. З поколінням Єноха піднявся на третє, з поколінням потопу на четверте, з поколінням Вавилонської вежі на п’яте, з неволею Єгипту піднявся на шосте небо та сьому небо, останнє і найвіддаленіше від людей. Бог, однак, повернувся на землю в той день, коли Ізраїлю була подарована Пісня пісень”. А один з найбільших представників іудаїзму, раввін Аківа (помер в 135 р.) написав такі слова: “Цілий світ не гідний того дня, в який Ізраїлю була дана Пісня пісень. Всі книги Біблії святі, але лише Пісня пісень є святіша від усіх”. Пісня пісень входить до складу п’яти сувоїв (по-єврейськи “меґіллот”), які читаються в особливі дні: книга Рут в п’ятидесятницю, Когелет в свято Наметів, Плач Єремії в день пам’яті про зруйнування Єрусалима, Естер в свято Пурім (єврейський карнавал). А Пісню пісень читається в свято Пасхи, в найважливіше свято року в свято, що целебрує вихід Ізраїльтян з Єгипту на свободу. Тоді, на пустині, ізраїльський народ прожив період розквіту любові між вибраним народом старого завіту та Богом Ягве. І перечитуючи сторінки книги, народ відновлював в собі любов до свого Визволителя. Вони вбачають у книзі опис історії вибраного народу. Бо все Святе Писання має не лише буквальне значення, до якого ми так звикли з нашим точним і суперкритичним розумом. Є ще сенс алегоричний, тобто що головна думка твору прихована і виражена за допомогою різних символів та образів. Дуже багато про це говорив перший український філософ та богослов Григорій Сковорода:
“Біблія є брехня і буйство Боже не в тому, щоб брехні нас навчала, та лиш у брехні відпечатала сліди й шляхи, що ведуть повзучий розум до найвищої істини… Як сонячний блиск по поверхні вод, води по поверхні голубого озера і як барвисті квіти, висипані по шовковому полі в хитротканих узорах, так у Біблії по лиці сплетеної множини створінь незліченних, як манна й сніг, у свій час являє прекрасне своє око вічності істина… Ніби за вухо вхопивши, велить здогадатися, що у цих побрехеньках, як у полові, заховалось зерно істини”.
На ще іншому місці Сковорода дуже гострими порівняннями говорить про правильне відчитання Біблії. Цитата довга, але цікава:
“Умійте, друзі мої, поминати жінку Лотову. Коли в Божих книгах читаєш: пияцтво, наложництво, кровозмішання, амури й т. ін., то не барися на содомських цих вулицях, а проходь не замислюючись по них і на шляху грішних не стій. Бо ж Біблія не до цих вулиць, а лиш через ці вулиці веде тебе у гірні країни і чистий край, — не у плотські мудрування й виходить до вічного. Біблії не потрібне черево, цей наш нижній Бог, ані шлюб, ані цар плотський. Вся вона у вишньому Богові. Невже ти й у цьому не відчуваєш смаку слова? … Ей! Ця Лотова байка здавна псує читців з невмитими їх руками й ногами, роздразнюючи в них догоджання плоті, і на неї пальцем показує Павло, щоб не впивалися вином, а під виглядом вина напивалися б духа Божого і вина Нового Заповіту, не содомського. Ось причина миття ніг перед Тайною вечерею! Так же й Мойсей підготовлює Ізраїль до з’їдення паски, щоб у подорожньому маскараді, підперезані, стоячи, і в капелюхах, і з жезлами паску їли. А що означає ця церемонія? Те, що Біблія є паска, прохід, перехід, вихід і вхід.
Що ж далі? Те, що Біблія є книга й слово, яке заповів Бог. Ба! Та це, скажеш мені, і бабця знає. Чи не так? Звичайно. Знає це будь-яка дурепа. То тепер із твоїх же уст суджу тебе. Чому ти не сидиш вдома, коли цей день не є твій робочий, а субота Господу й Богу твоєму? Навіщо ти із свого ганебного домика нікчемний мотлох носиш в суботи, в покої, в чертоги, у світлиці й житла Божі? Навіщо пхаєшся з твоєю бідністю й смородом у місто вишнього? Ти забув те, що й баби знають? Не спало на думку, що Біблія є храм вічної слави, а не плотського твого паскудства? Навіщо ти там знаходиш пияцтво, марнотратство й твої амури? Чи це не є оскверняти суботу, преблагословенну цю суботу? Ей, оскверняєш, коли вводиш рабське ярмо й тяжку роботу в країну досконалого миру й свободи. Будь ласка, оцнотлився. Роззуй свої чоботи вдома, обмий руки й ноги, облиш все твоє тлінне і переходь до божественних. Паска! До цього переходу Біблія для тебе і міст, і сходи. Паска! Там тобі воздасться замість тління все нетлінне. Паска! Спробуєш, чого око твоє не бачило і на серце тобі не приходило. Паска! Якщо вона б’є тебе в щоку, повернися другою, південною стороною до неї моря. Паска! Якщо благо віддаєш їй за благо, то не велика ще в тобі благодать. І заблуканий читець теж творить. Та якщо зло тобі представляє, а ти замість того знайшов їй благо, тоді-то ти син вишнього і оця-то є паска. Чи представляє тобі й вихваляє в Лоті пияцтво? Згадай, що наше пияцтво зле, а Боже добре.
Паска! Твоя мати Біблія нічого не хулить, крім твого, і нічого не хвалить, крім Божого. Паска! Чи хвалить змія? “Будете хитрі…” Пом’яни премудрість Христову. Він сам є змій. Паска! Чи радить усе продати, а купити ніж?
О читці мої, читці! Хай дасть вам Господь мій цей кинджал, щоб відсікти отруту й шкоду Лотової оцеї жінки, яка кохається з багатьма. Хай проколе лоно цієї блудниці, навіть до кісток і мізків її, найтонший, гострої сили й духа Божого! Паска! Чи величає вона перед тобою сонце, місяць, зірки, райдугу, квіти, трави, дерева, птахів, риб, людину — володаря всіх отих створінь, що творяться в світлій Господній седмиці? Будь ласка, онімій на якийсь час із підлим твоїм світом і з усіма смертними смертних письменників коперниканськими системами. Облиш весь цей фізичний гній і полову дурним і шмаркатим дівам. А сам їж з Єзекіїлем запашну проскурку й ситну манну священної паски Божої, переходячи від землі до небесного, від відчутного до невідчутного, від нижнього, тлінного у світ першородний. Паска!”
Пісня пісень не говорить лише про тілесну любов, про земну. Хоча і ця думка тут, без сумніву, є — кохання між чоловіком та жінкою це велика сила, це великий скарб. Вся книга пронизана пошуком, незаспокоєнністю тим, що є. Автор каже, що любов не можна дати раз і на завжди: її треба постійно шукати в собі і давати іншим. Але Пісня пісень увійшла в Біблію тому, що вона алегорично говорить про більш глибоку дійсність. Вона описує відносини між душою та Богом. Душа бажає з’єднатися зі своїм Господом, постійно його шукає, втрачає його з власної ліні, але постійно шукає Його і буде шукати аж до останньої зустрічі в момент переходу до вічності. Бог в Ісусі Христі нас шукав і знайшов. Тепер повинні шукати і ми. А любов, ця земна, є відблиском тієї великої Божої любові. Любов до іншого повинна допомагати рости в любові до Бога.
фінансово.
Щиро дякуємо!
