Таємниця ужгородського собору

На Закарпатті найбільша в Україні крипта для священиків та мучеників

Під греко-католицьким кафедральним собором, що в Ужгороді, — найбільше в Україні поховання священиків та мучеників. У стінах собору покояться мощі Теодора Ромжі, якого Папа Римський Йоан Павло Другий під час візиту в Україну визнав блаженним (ранг святості). Зараз іконописний портрет Ромжі, який створив отець Ласло Пушкаш, мандрує храмами Закарпаття. Щоб побачити на власні очі величну гробницю, вирушаємо в таємниче підземелля.

При вході у крипту (гробницю) помічаю на стіні напис церковнослов’янською «Воскреснемо». Далі – довгий коридор у глиб підвалу. Мій гід Іван, помічник настоятеля храму, каже, що цей напис свідчить про вічне життя душ отців церкви, які тут покояться. Власне гробниця схожа на підземелля Києво-Печерської лаври, щоправда, тут лише чотири сектори.

Найбільше могил при вході. Є поховання з 1776-го, 1780-х років. Вони вмуровані у стіни підвалу. На деяких є мармурові й металеві пластини з інформацією про тих, хто там покоїться. Зліва посередині підвальної стіни бачу трохи зруйновану виїмку. Стукаю. Всередині порожнеча. Однак у підземеллі не чути запаху розкладання тіла. Пан Іван каже, що цьому сприяє низька температура і спеціальна обробка тіл перед похованням.

У гробниці майже 50 поховань. З них ідентифіковано лише половину. У глибині крипти повертаємо направо. Тут у стіні чотири більші поховання невідомих священиків. У залі навпроти — могила Теодора Ромжі. Вона чомусь пуста, видніються лише залишки труни. Біля могили стоїть мармурова меморіальна плита із зображенням мученика, біля якої постійно горить свічка. Виявляється, блаженного нещодавно перепоховали — нагорі під престолом у самому храмі. У кінці коридору зліва – порожні могили. Тут, за словами Івана, теж ховатимуть священиків.

Іван Тидір, настоятель храму, розповів, що крипта під ужгородським греко-католицьким собором найбільша в Україні. Священнослужителів тут почали ховати з 1771 року, коли отець Андрій Бачинський переніс єпархію з Мукачевого до Ужгорода. Теодор Ромжа був одним із єпископів собору. Отець Тидір сказав, що у 1947 році енкаведисти спочатку спробували його вбити, а потім першого листопада отруїли за те, що не хотів зректися своєї віри. У 1949-му комуністична влада заборонила греко-католицьку церкву. Хоча ще 1649 року було прийнято Ужгородську унію, й на Закарпатті до приходу радянської влади проживало 95 відсотків католиків. З того часу комуністи розпочали глум над гробницею. «Коли в 1991 році ми зайшли у підземелля храму, то побачили жах: майже всі гробниці були розбиті. На землі, окрім надгробних табличок, валялася купа змішаних з глиною кісток. Біля однієї могили можна було знайти по два черепи. Однак могилу блаженного Теодора Бог милував: вона лишилася непорушеною», – пригадує отець Іван. Після цього протягом чотирьох років в Інституті антропології, що в Будапешті, науковці працювали над ідентифікацією тіла Теодора Ромжі. Врешті-решт, ідентифікували. Щоправда, не без допомоги монахині Теофіли, яка впізнала труп за вибитими зубами.

Щотижня в ужгородському греко-католицькому кафедральному соборі читають молитви до блаженного Теодора Ромжі. За словами тутешніх священиків, на небі цей мученик є покровителем закарпатців.