Як мене, так і моїх колег по нещастю (студентів) завжди дивує, як людина, здавалося б, високоінтеліґентна, із певними моральними й християнськими принципами, (які не проминає виставити на показ), може отак-от відверто дерти гроші.
Зазвичай все відбувається так: як тільки наближається сесія, пан викладач, ачи викладачка сповіщає, що іспит, який насувається, вам, (тупакам і неукам) в жодному разі не вдасться скласти на позитивну оцінку, якщо ви (тупаки і неуки) не придбаєте за чисто символічну суму підсумок усієї його (чи її) роботи – геніальну монографію, посібник, збірник матеріалів, де містяться відповіді на всі питання, що включені до іспиту. Понуривши голову, ви тягнетеся до студентської картки, до кишені (своєї чи батьківської), позичаєте в заможного одногрупника й слухняно йдете купувати книгу, при цьому тішитеся, що відбулися «малою кров’ю».
Бувають випадки, коли пан викладач прямо каже, що йому потрібно видавати власну працю, а ви просто зобов’язані стати спонсором його майбутньої книги. Сума тоді збільшується, проте зменшується відчуття того, що тебе надули – як не як проспонсорував пана викладача.
Частенько трапляється іще й така ситуація. Ніяково переминаючись з ноги на ногу, ти нервово запитуєш, мовляв, може домовимося якось… пан викладач наказує витягти телефони (там може бути вмонтований диктофон), покласти перед ним на стіл, а тоді починає переговори.
Іще досить поширені випадки, коли студента зобов’язують придбати товари першого вжитку для кафедри – папір для принтера, фарбу, каву, коньяк тощо.
Найгірший же випадок, коли на останніх парах пан викладач каже просто «в очі», що хто не здасть певну грошову пожертву в його особисту кишеню, той іспит просто – напросто провалить. За таких обставин сума досить значна. Ходять страхітливі чутки про 800 грн. за залік. Наразі їх іще не підтвердили, але й не спростували.
Щоправда, трапляються й клінічні випадки, коли викладачі виставляють студентам списки необхідних їм речей – золоті вироби, якісь шикарні алкогольні напої…
Звісно, що хабарі, то не завжди справа рук самих лише викладачів, досить часто, студенти, які не годні або не бажають вчитися з різних причин, ладні викласти кругленьку (чи й не дуже) суму, аби лиш збутися тих страхітливих безсонних ночей за конспектами й моторошних хвилин перед столом із розкладеними догори дриґом білетами. Адже можеш витягти один з тих трьох невивчених питань, а ще гірше, якщо вони випадуть в одному білеті!!!
Але напевно в житті кожного студента є принаймні одна невеличка драма, коли після трьох діб зубріння він приходить на іспит з розширеною від знань головою, натомість його засипають абсолютно нереальними питаннями з однієї відомої причини…
Гостроти відчуттям додає брак тих грошей, оскільки вчишся «на платному», квартиру знімаєш, капці позичені в одної подруги, а спідниця – в іншої, шампунь жебраєш в сусідки й вже давно забула, що то таке нормальне здорове харчування… а тут треба іще знайти кілька сотень на злощасний іспит, а якщо таких, «платних» іспитів за сесію випаде два, а то й більше….
Особливо ж, як мене, так і моїх колег по нещастю (студентів) завжди дивує, як людина, здавалося б, високоінтеліґентна із певними моральними й християнськими принципами, (які не проминає виставити на показ), може отак-от відверто дерти гроші й при цьому вважати тебе істотою нижчою за неї.
Звісно, що я дивлюся на це з позиції студентів, але визнаю, що не всі викладачі однакові, так само, як не однакові студенти. І хто більше винен, визначити важко. Звісно, що страждають все одно більше студенти, морально чи матеріально, бо ж викладачі не несуть жодних, так би мовити, витрат. Але головна причина цього «неподобства» гадаю в системі освіти. Не варто вдаватися в тонкощі, проте, все ж вона далека від досконалої й, на жаль, ніякі введення псевдо-болонської системи тут не зарадять, має насамперед змінитися ментальність, яка формувалася не один рік.
Студентка
фінансово.
Щиро дякуємо!
