Біблія – дивна книга. Що більше читаєш, то більше у тебе постає запитань. Кожного разу здається, що там є щось нове, сховане далеко, чого ти ніяк не можеш віднайти і зрозуміти. Ці питання мучили мене, не даючи спокою; я намагалася читати багато книжок релігійної тематики, але не знаходила відповіді… доки не побувала в Лаґєвніках.
У храмі була цілковита тиша, і, молячись там, я зрозуміла одну дуже просту і важливу річ, яка стала відповіддю на всі мої запитання. Бог – це любов, яка проявляє себе по-різному. Вона в усмішці мого чоловіка, коли він, ідучи в магазин по хліб, повертається з букетом ромашок; у чашці гарячого чаю, що чекає мене на роботі, де всі зранку всміхаються, влаштовуючи спільне чаювання, яке вже стало традицією. У щоденній СМС моєї восьмирічної доньки: «Мамусю, я за тобою скучила. А ти?» В таємницях моїх синів, що їх вони так довірливо і щиро мені розповідають увечері. У надійних і вірних друзях, яких я знаю вже довгі роки. У телефонних дзвінках до мами, до братів, до тітки: «У вас усе нормально? То слава Богу». В усьому тому, що я люблю і чому щодня радію. Бо Бог — це безмежна любов, якою по вінця наповнене життя.
Потрібно лише бачити це і цінувати.