Тим ксєндзам бідним з намі теж цєнжко, їм нєма кому пожалітца, всьо внутрі мушо носіць. Бєдні оні, же таку працу собі вибралі. Навет біскуп їх нє поймує. І так всю жизьнь.
Та́кі скво́зьняк, же тру́дно усто́яць.
Там ца́ла ку́ча наро́ду че́ка.
Таска́лам на со́бі тих ма́лих, а о́ні мнє те́раз та́кє вирабя́йон, хоць ру́кі на сє́бє накла́дай.
Те ча́си зна́йшлам на трамва́йних пу́цьях.
Тен муй сина́чек як чу́кча, покла́дзє кльо́нчи гдзєсь, сам нє вє гдзє і ми всі юж вінова́ці.
Хальо́, про́шен мі пово́лаць би́лє–якє́го ксє́ндза
То вши́стко ду́же влі́я на здро́вє.
То на́ше па́ньство як мо́же так і вика́ча од нас пє́ньонз, нєх нако́нєц пода́віцца. То ім так нє пройдьо́т.Наш Пан Буг справєдлі́ви і їх накаже сво́лочув та́кіх.
То та́кє би́ло пі́сьмо з а́рмії: Любє́жни дро́нгу, ту у нас вши́стко в поржо́нтку, в корита́жу мло́дєж о́же, ля́мпи позажига́ни, па́нни надушо́ни, про́сто пше́лєсць.