Катинський моторейд прибув до Харкова. Сто польських байкерів стартували 29 серпня від могили Невідомого солдата на площі Юзефа Пілсудського у Варшаві. Вони прибули до столиці Слобожанщини, щоб ушанувати пам’ять польських офіцерів, в’язнів Старобільського табору, котрих було інтерновано в концтаборах із початком нападу 1 та 17 вересня 1939 року двох агресорів – Гітлера та Сталіна – на Польщу і підступно вбито у Харкові навесні 1940 року.
Цей Катинський моторейд – уже дев’ятий. Щороку на початку вересня мотоциклісти з Польщі проїжджають країнами і містами, де були розстріляні їхні співвітчизники, яких взяла у полон Червона армія у вересні 1939-го.
Цього року виповнюється 70 років тих трагічних подій. Близько 22 тисяч поляків – не лише офіцерів, а вчених, інженерів, митців, розстріляли у Харкові, Катині та Мєдноє. Саме від назви селища під Смоленськом рейд отримав назву – Катинського.
Учасники рейду поклали квіти на Українсько-польському меморіалі жертвам тоталітаризму у П’ятихатках.
Це місце харків’яни знають як «польський цвинтар» – тут покоїться прах
розстріляних сталінським режимом громадян Польщі, зарівно як і розстріляних у роки репресій громадян колишнього СРСР. На кладовищі відбулися траурні літургії в латинському та православному обрядах.
У четвер вранці байкери вирушили далі – Катинським маршрутом – до Росії, а потім до Білорусі.
«Прагнемо розповісти дітям правдиву історію»
Мотоцикл «Хонда», один із 85, зупинився поруч із Генеральним консульством республіки Польща в місті Харкові. Подружжя Бальцежак, Пьотр і Ельжбєта, вперше беруть участь у міжнародному Катинському моторейді. Вони разом із співвітчизниками хочуть вшанувати пам’ять загиблих в Радянській Україні, Росії та Білорусі польських офіцерів. Все, що бачать і чують, – знімають на фото та відеокамери для 12-річного сина та 17-річної доньки.
«Нам з чоловіком по 40 років, ми прагнемо розповісти дітям правдиву, хоч й часом сповнену жахів історію Польщі», – каже пані Ельжбєта.
Дев’ятий Міжнародний Катинський моторейд об’єднав сотню поляків, представників робітничих та творчих професій. Тут їдуть священик і фермер, шахтар і хірург-ортопед. Більшість байкерів вирушили в дорогу, взявши відпустку за свій рахунок. Дорожні витрати теж із їхнього власного гаманця. Польська влада допомогла коштами на квіти, факели, просвітницькі буклети та поминальні свічі.
Байкери проїхали українськими містами і селами, де в 1940-ві роки були розстріляні польські військові та цивільне населення. Поклали квіти полеглим полякам у селі Гута Пеняцка Львівської області під час польсько-українського протистояння. Тут загинуло близько 1200 поляків. Учасники моторейду віддали шану замордованим у Биківнянському лісі під Києвом полякам та українцям. Далі був Харків. Місцевий Меморіал жертвам тоталітаризму ще називають «польським цвинтарем». Тут поховані не лише майже 4 тисячі польських офіцерів зі Старобільского спецтабору на Луганщині, привезені до Харкова та розстріляні у підвалах НКВС навесні 1940 року, але й тисячі інших жертв кривавого терору 1937-1939 років. Серед спочилих на цьому цвинтарі капітан Якуб Вайда, батько всесвітньовідомого кінорежисера Анджея Вайди. Про харківське місце поховання свого батька митець довідався нещодавно.
«Поки-що в Росії не готові до сприйняття правди про Катинь»
Після спільної поминальної молитви на меморіалі у четвер вранці Катинський моторейд відбув до Москви. Далі Мєдноє та Катинь.
Командир рейду Віктор Венгжин зауважує: поки-що в Росії не готові до сприйняття правди про Катинь. «В Росії ми зустрічаємося з людьми, що не визнають Катинську трагедію, – зазначає він. – Наприклад, у Мєдному люди стоять з червоними прапорами і вигукують, що це зробили німці. Ми з ними не сперечаємося, бо це не має сенсу».
Трагічну правду 70-річної давнини відкривають для себе не лише мешканці колишніх радянських республік, а й поляки. За словами Віктора Венгжина, згідно опитування 50 відсотків польської молоді не знає про розстріли їхніх прадідів у таборах Радянського Союзу.
фінансово.
Щиро дякуємо!
