Покровитель сповідників

Культ св. Йоана Непомука належить до найбільших релігійних феноменів епохи бароко. Ще до канонізації йому ставили пам’ятники. Сліди його культу знаходимо в Чехії, Польщі, Австрії, Німеччині і Литві. Можемо там побачити придорожні каплички, статуї, вівтарі, образи, різьбу по дереву і кам’яні фігури, що стоять на колонах, цоколях і при мостах.

В іконографії св.Йоана Непомука представлено у священицьких шатах, в сутані і з береткою. В руці він тримає пальмову гілку мученика. Інколи він тримає палець на вустах (символ збереженої таємниці). Його атрибути – ключ, книжка, висячий замок, хрест у руці, запечатаний лист, міст (з якого його скинули), печать, вінок із п’яти зірок, або ж зоряний вінок із написом усередині «TACUI» – «Я мовчав». Святий Йоан є покровителем ордену єзуїтів, Праги, мостів, сповідників, щирої сповіді, доброї слави, а також він покровитель потопельників і заступник під час повені. Все це пов’язане з його смертю.

В чому секрет популярності цього святого, чий беатифікаційний процес розпочався 1710 р., завершився 1721-го, і хто 1729 р. був оголошений святим? Початок його життя не дає на це відповіді. Йоан народився 1348 р. в Помуках (пізніша назва – Непомуки) біля чеської Праги. Як клірик він фігурує в тодішній єпископській курії, де був нотарієм. Священиком став 1380 р., дістав призначення бути настоятелем парафії при костелі св.Галія (Гавела) у Празі. Був також нотарієм при архієпископові Йоані Єнзенштайні. Вивчав право в Празькому університеті (1381), був іменований каноніком при колегіаті св.Егідія, двома роками пізніше став каноніком при костелі свв.Петра і Павла у Вишеграді. 1390 року був призначений архідияконом і настоятелем у Затоці, але звідти архієпископ Праги швидко забрав його до себе, поставивши генеральним вікарієм. Це було високе відзначення, оскільки обов’язки генерального вікарія давали Йоанові перше місце після митрополита в дієцезії.

Під час суперечок між Вацлавом IV Люксембурзьким та архієпископом Праги св.Йоан був посередником у перемовинах. Король, людина рвучкого характеру, арештував Йоана (разом з двома прелатами) 20 березня 1393 р. і піддав тортурам. За деякими відомостями, король сам брав участь у допитах. Потім напівживого Йоана серед ночі скинули з мосту Карла IV у Влтаву, яка протікає через Прагу. Народна легенда додала до життєпису святого, що йому прив’язали млинове жорно до шиї і що камінь обірвався; що незвичайне світло розбудило мешканців Праги; що король, бачачи реакцію людей, вдався до покути і т.д.

Згідно з «Хронікою» Томи Ебендорфера з Хазельбаха (1450 р.), св.Йоан загинув, бо відмовився розкрити таємницю сповіді королеви Софії. Тіло мученика знайшли тільки після певного часу (17 квітня), поховали його в храмі св.Хреста неподалік річки.