Літургійні читання на суботу ХХIV звичайного тижня, рік ІІ

Римо-католицький календар

Субота ХХІV звичайного тижня, рік ІІ

Перше читання
1 Кор 15, 35-37. 42-49

Читання з Першого послання святого апостола Павла до корінтян.

Брати! Дехто скаже: «Як же мертві встануть? У якому тілі прийдуть?» Нерозумний! Те, що ти сієш, не оживе, якщо не помре. І те, що ти сієш, то не майбутнє тіло сієш, а тільки голе зерно, яке прийдеться, — пшениці чи чогось іншого.
Так само й воскресіння мертвих: сіється в тлінні, встає в нетлінні; сіється в неславі, встає в славі; сіється в немочі, встає в силі; сіється тіло душевне, встає тіло духовне. Якщо є тіло душевне, то є й духовне. Так і написано: «Перша людина — Адам — став живою душею, а останній Адам — Дух, який оживляє».
Але не духовний спочатку, а душевний; потім — духовний. Перша людина — із землі, земна. Друга Людина — з неба. Який земний — такі й земні, і який Небесний — такі й небесні.
І як ми носили образ земного, так носитимемо образ Небесного.

Слово Боже.

Респонсорійний псалом
Пс 56 (55), 10. 11-12. 13-14

У живих світлі йтиму перед Богом.
Або: Ходити буду перед обличчям Господа у світлі живих.

Того дня, коли я закличу до Тебе, *
мої вороги геть розбіжаться.
Ось пізнав я, *
що Бог зі мною.

Перед Богом віддаватиму хвалу Слову, *
у Господі віддаватиму хвалу Слову.
На Бога я покладаю надію, — тож не буду боятися! *
Що заподіє мені людина?

На мені, о Боже, Твої обітниці, *
тож Я принесу Тобі жертви подяки.
Адже Ти визволив мою душу від смерті, †
а мої ноги — від спотикання, *
щоб я у світлі живих ходив перед Богом.

Спів перед Євангелієм
Лк 8, 15

Алілуя, алілуя, алілуя.

Блаженні ті, які, почувши Слово щирим і добрим серцем, 
бережуть і приносять плід у терпінні.

Алілуя, алілуя, алілуя.

Євангеліє
Лк 8, 4-15

† Читання святого Євангелія від Луки.

Того часу, коли ж зібрався великий натовп і з усіх міст поприходили до Ісуса, Він промовив через притчу: «Вийшов сіяч сіяти своє зерно. І коли сіяв його, одне впало при дорозі й було витоптане, і птахи небесні поз’їдали його. А інше впало на каміння та, зійшовши, всохло, бо не мало вологи. Ще інше впало серед терня, і як виросло разом з ним терня, то заглушило його. Ще інше впало в добру землю і, зійшовши, дало плід у сто разів». Кажучи це, Він вигукнув: «Хто має вуха, щоб слухати, — нехай слухає».
Учні ж запитували Його, що мала би означати ця притча.
А Ісус відказав: «Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим — у притчах, щоби дивилися — і не бачили, щоби слухали — і не розуміли. Ось що означає ця притча: Зерно — то Слово Боже. Те, що при дорозі, — це ті, які почули, та потім приходить диявол і забирає Слово з їхнього серця, щоб увірувавши, не спаслися. А те, що на камені, — це ті, хто тільки почує, з радістю приймає Слово; але вони кореня не мають, до часу вірять, а під час випробування відступають. А те, що в терня впало, — це ті, які почули, але, заглушені клопотами, багатством та життєвими насолодами, йдуть і не приносять зрілого плоду. А те, що на добрій землі, — це ті, хто, почувши Слово щирим і добрим серцем, бережуть і приносять плід у терпеливості».

Слово Господнє.

Біблійні роздуми:

Як покращити ріллю свого серця (Слово між нами)

Що потрібно, щоби слухати (о. Патрик Оліх OFM)

 На дорозі (курс «Дабар»)