Історія міст переважно починається з можновладців-засновників. Деякі зі стародавніх міст постали завдяки лицарям-хрестоносцям, інші – священикам, монахам. Саме так починається історія Риги. Місто було засноване 1201 р. німецьким єпископом Альбертом фон Буксгьовденом.
Ось написала і подумала: «Хіба з цього починається знайомство з містом?» Справді, коли думаю про Ригу, то найменше – про далекого Альберта, зате відразу згадується надзвичайно смачне морозиво у хрумкому стаканчику, полите чорним шоколадом і посипане лісовими горіхами. Саме з цього морозива, купленого на залізничному вокзалі у Ризі, почалося моє знайомство зі столицею Латвії та самою країною. Слід додати, що це був 1991 р. Такого морозива у нас не було, як і такого впорядкованого старого міста, шпилястих храмів, що мимоволі змушували підводити очі до неба, такої гордості за свою мову – на вулицях було чути не «общєдоступний», а щось інше, хоч і не зрозуміле, зате надзвичайно цікаве… Від усього цього дуже хотілося закохатися. Власне, так і сталося.
Ні, про романтичну історію я писати не буду, хоча й вона була. Я закохалась у готичну архітектуру, у звучання органу Домського собору, у вузенькі вулички з величезною кількістю квітів, що продавалася на кожному кроці (і не якісь там гвоздики чи шаблонні троянди, а різні-різні, лугові, садові, такі… ех…), закохалась у заквітчані балкони, музику, що линула звідусіль (у місті відбувався етнофестиваль), а ще був легкий поїзд, який мчав у славнозвісну Юрмалу, що її не можна було не відвідати. Тут був будинок пастора Шлага з відомого фільму про Штірліца, а там – знімали «Трьох мушкетерів». Музей просто неба, знімальний майданчик з готовими декораціями – це Рига.
Проте Рига була також і містом, де люди не соромилися виявляти свою релігійність. І досі перед очима храм св. Альберта – найбільший костел Латвії, переповнений людьми під час недільної служби. Важливо, що попри складні часи Шведської війни, потім інтенсивну русифікацію та «оправ ославлення» періоду підпорядкування Російській імперії, ІІ Світову війну, час СРСР – Католицька Церква у Ризі і в Латвії вистояла. Добрим прикладом є історія храму св. Альберта.
Міська влада 1899 р. виділила землю на зведення католицького храму до 700-ліття Риги. 14 липня 1900 р. вже був готовий проект, підготовлений проф.Йоганом Кохом, деканом Ризької політехніки. Храм мав бути виконаний у дусі французького бароко. 10 листопада був закладений перший камінь фундаменту. 29 листопада був освячений новий храм св. Альберта, розрахований на 2500 парафіян. 26 листопада 1933 р. храм був урочисто переданий під опіку братів-капуцинів, але потім йому довелося пережити всі історичні перипетії ХХ ст. – пакт Молотова-Рібентроппа, ІІ Світову війну, період радянської влади. Проте храм вистояв, як і віра людей витримала всі випробування. Найцікавіше, що зовнішній вигляд храму змінювався і за радянських часів – 1957 р. було добудовано два бічних вівтаря, а 1959 – два вівтаря у навовій частині храму. Життя тривало попри всі виклики.
1989 р. до храму повернулися отці-капуцини – і почалася вже зовсім інша історія… Щоб побачити її на власні очі – справді варто відвідати цю славну ризьку святиню.
фінансово.
Щиро дякуємо!
