Про що просить молитва

Фреска «Мадонна Милосердя» роботи Доменіко Гірландайо (1449-1494) з церкви Всіх Святих у Флоренції (Італія)

Браття, існують три речі, на яких стоїть віра, спирається побожність і тримається чеснота. Це молитва, піст і вчинки милосердя. Те, про що просить молитва, – здобуває піст, а осягає милосердя. Молитва, вчинки милосердя та піст – ці три речі становлять одне ціле і обдаровують одна одну життям.

Бо душею молитви є піст, а життям посту – милосердя. Нехай їх ніхто не розлучає, бо вони не знають розділення. Якщо хтось із вас має тільки одне з них чи не посідає всіх разом, той нічого не має. Той, хто молиться, – нехай і постить, а хто постить – нехай робить учинки милосердя, нехай вислухає того, хто просить, хоче бути вислуханим. Отак він відкриває для себе вуха Бога, Який ніколи не залишається глухим на голос того, хто просить.

Нехай розуміє піст той, хто постить. Нехай зауважить голодного той, хто прагне, аби Бог знав, що й він теж прагне. Милосердя виявляє той, хто сам сподівається милосердя. Хто шукає зичливості – нехай сам її практикує. Кожний, хто прагне отримувати, – нехай сам дає. Безсоромним негідником є той, хто іншим відмовляє в тому, про що просить для себе.

Людино, нехай же милосердя буде твоєю природою! Тоді й ти пізнаєш милосердя так, як того прагнеш, скільки прагнеш і так швидко, як прагнеш. Будь же й ти милосердна до інших.
Бо ж молитва, вчинки милосердя й піст будуть нашим єдиним захистом перед Богом, єдиним заступництвом, єдиною триіпостасною молитвою.

Те, що ми втратимо через невірність, намагаймося повернути собі через піст, у якому складаймо в жертву наші душі, бо нічого гіднішого пожертвувати Богу ми не можемо, як про це сказав пророк: «Жертвою для Бога є дух розкаяний. Серцем розкаяним та пониженим Бог не погордить».
Людино, склади Богу в жертву свою душу і пожертвуй дар посту, щоб бути чистою жертвою та живим приношенням, яка й тобі залишається, і Богу віддана. Якби хтось відмовив Господу в цьому дарі – той не буде виправданий, бо ніхто не може мати себе як дар до жертвоприношення.

Але для того, щоб молитва й пост були прийняті, – мусять до них долучитися вчинки милосердя. Піст не дасть плодів, якщо не буде удобрений милосердям. Посуха милосердя призводить до всихання посту. Чим для землі є дощ, тим милосердя для посту. Бо хоча піст і формує серце, очищує тіло, викорінює гріхи, засіває чесноти, однак якщо забракне освіжаючих вод милосердя – той, хто постить, не збере ніяких плодів.

Ти, який постиш, пам’ятай, що коли постить милосердя, то постить і твоє поле; натомість коли ти щедрий на вчинки милосердя, то твоя житниця буде повна. А тому, людино, будь уважна, щоби не втрачати, заощаджуючи, лише збирати, роздаючи. Коли даєш убогому – дай собі самому, бо чого не залишаєш іншому – того й сам не будеш мати.